Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Під час індивідуально-виховної роботи необхідне грамотне використання офіцером відповідних засобів, методів і форм. Во-ни складають інструментарій індивідуальної роботи. Важливо, щоб ідея їх грамотного використання була глибоко осмислена офіцерами. Інакше недбале користування цими засобами, мето-дами, формами може не дати бажаних результатів.

Для вивчення військовослужбовців педагогічно виправдане використання наступних методів: спостереження, індивідуальна бесіда, вивчення документів, використання думки інших людей; письмовий зв’язок із батьками і колективами, де раніше працю-вав або навчався військовослужбовець, аналіз результатів по-всякденної діяльності, опитувальні методики.

Вивчення підлеглих ведеться як безпосередньо (у ході спостереження, індивідуальних бесід, індивідуальної допомоги), так і опосередковано (у процесі аналізу результатів діяльності, вивчення різних документів, узагальнення незалежних характе-ристик, листування з батьками, керівниками шкіл, підприємств, де вчився чи працював підлеглий). Розглянемо деякі з цих ме-тодів.

Одним із найважливіших є спостереження. Під ним розу-міється систематичне, цілеспрямоване накопичення фактів про вчинки, поведінку, судження військовослужбовця, що дозволя-ють зробити висновки про його індивідуальні особливості.

Краще пізнати людину допомагає вивчення документів: автобіографічних даних, характеристик з місця роботи чи на-вчання, з військових комісаріатів; документів про освіту; матері-алів професійного відбору; медичних книжок; службових карток.

Але найбільш достовірні дані дає, звичайно ж, особисте спілкування з підлеглим. При вмілому проведенні бесіди можна виявити щирі переживання військовослужбовця, його думку про стан справ у колективі, про товаришів по службі, про командирів. Результати бесіди допомагають скласти більш повне уявлення про воїна, на підставі чого і будується індивідуальна виховна ро-бота з ним.

Найкращий ефект дає комплексне використання різних методів вивчення індивідуальних особливостей особистості військовослужбовця.

Ґрунтуючись на знанні індивідуальних особливостей підле-глого, важливо вибирати такі способи впливу на нього, що здійс-нюють більший позитивний вплив.

Застосовуються нйбільш ефективні традиційні методи і прийоми індивідуального впливу на особистість: переконання, заохочення (нагорода) чи просто схвалення, похвала, вираження свого позитивного відношення до підлеглого, довіри до нього.

Важливу роль грає виховання на прикладах. Зміст методу полягає в тому, щоб допомогти військовослужбовцю знайти при-клад для наслідування. Нерідко підлеглі свідомо і несвідомо ко-піюють свого командира, особливо у важких життєвих ситуаціях. Це підвищує моральну відповідальність начальника за свої дії і поведінку.

Найрозповсюдженим і, напевно, самим доступним методом є бесіда. Це – один із простих і одночасно комплексних засобів впливу на військовослужбовця. Бесіда дозволяє командиру (на-чальнику) без трудомісткої і тривалої за часом підготовки вирі-шити виховне завдання. Наприклад, у ході бесіди можна викли-кати у військовослужбовця певний емоційний стан (відчуття ра-дості, гордості або провини, усвідомлення своєї гідності або со-рому, емоційного підйому або пригніченості).

Умовно бесіду можна розділити на три основних етапи:

1-й етап - вступ. Головне завдання тут - зняти напругу і сторожкість (психологи вважають, що при зверненні до людини по важливими для неї питаннями вона споруджує перед собою захисний психологічний бар'єр). Для зниження цього бар'єра мо-жна застосувати кілька способів:

- назвати підлеглого по імені і по батькові;

- сказати кілька теплих слів на його адресу;

- запитати про справи, проблеми воїна, про здоров'я й успі-хи членів його родини (якщо знаєте їх чи знайомі з ними);

- виразити вдячність співрозмовнику за те, що він погодив-ся відверто обговорити виниклу проблему;

- визнати, що раніше також помилялися, або що припусти-лися помилки у взаєминах із ним.

2-й етап - основний. Він являє собою активний діалог, у процесі якого командир прагне досягти поставленої виховної ме-ти з переконання або переконання підлеглого, щоб вплинути на його поведінку чи дії.

У діалозі співрозмовники здійснюють один на одного вер-бальний (словесний) і невербальний (жести, міміка, пози) вплив.

3-й етап - заключний. Головна його мета - створення гар-ного враження від проведеної бесіди, емоційного настрою на які-сне рішення завдань служби.

Практика свідчить про те, що бесіда як метод індивідуаль-но-виховної роботи не завжди досягає позитивного результату. Причини цього різні. Одна з них полягає в тому, що цей метод повинен застосовуватись вихователем професійно.

Вихователь повинен знати деякі правила ведення бесіди з виховною метою або правила виховної бесіди. Перше правило говорить про те, що бесіда тоді досягає мети, коли підлеглий ус-відомлює її необхідність. Якщо бесіда сприймається воїном як така, що не має відношення до його сьогоднішнього стану, то і відношення буде або нейтральним, або зовсім негативним. Друге правило полягає в тому, що бесіда буде тоді результативною, ко-ли вихователь підготує умови для взаєморозуміння, зуміє прива-бити до себе співрозмовника, встановити з ним міцний контакт взаємодії.

Встановленню непримусової, доброзичливої, спонукаючої до відвертої розмови обстановки сприяє правильна методика пос-тановки запитань. Необхідно ставити лише ті запитання, які до-зволяють краще пізнати духовний світ воїна, його індивідуальні психологічні особливості; запитання формулювати зрозуміло, щоб вони не викликали лаконічних або двозначних відповідей; уникати запитань, які можуть виставити воїна в негативному ви-гляді і викликати негативний психічний настрій; більше задавати непрямих запитань; по можливості не вести в ході бесіди ніяких записів або робити їх якомога менше, бо це може насторожити співрозмовника; не вести бесіду поспішно або у збудливому ста-ні.

Трете правило: готуючись до бесіди, не слід забувати про те, що підлеглий може по-різному бути орієнтований на її розви-ток і