Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

5.Варій М.Й., Букреєв В.О., Зачепа А.М. Основи морально-психологічного забезпечення дисципліни у військовому під-розділі. Наук.-метод.посібник. – Львів: ВВП ДУ “ЛП”, 1996.

6.Варій М.Й. Основи морально-психологічного забезпечення військ. Наук.-метод. посібник. – Львів: ЛВІ НУ “ЛП”, 1999.

7.Виховна робота в Збройних Силах України. Вип. 1. Виховна робота в бойових обставинах. –  Львів: ДУ „ЛП”, 1996.

8.Виховна робота в Збройних Силах України. Вип. 2. Навч.-метод. посібник – Львів: ВІ ДУ “ЛП”, 1999.

9.Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004 // Народна армія. – 2004. – 4 лютого.

10.Коумпленд Н.. Психология и солдат. – М.: Воениздат России, 1999.

11.Методика индивидуальной воспитательной работы. – М.: Во-ениздат, 1991.

12.Методичний посібник командиру підрозділу щодо зміцнення військової дисципліни. – Львів: Зах. ОК, 2002.

13.Методичні рекомендації командирам військових частин (під-розділів) щодо організації профілактики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. – К.: ГУВР, 2003.

14.Організація виховної роботи в підрозділах (Методичні реко-мендації випускникові). – Харків: ХВУ, 1998.

15.Попович О.І., Петрович В.І., Стасюк В.В. Виховна робота в підрозділі. Навч.-метод. посібник. – К.: КВГІ, 2000.

16.Практичні рекомендації посадовим особам курсантських під-розділів щодо вивчення індивідуально-психологічних якос-тей курсантів – першокурсників та полегшення процесу ада-птації до умов військової служби. – Львів: ВІ НУ “ЛП”, 2002.

17.Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Зброй-них Силах України та інших військових формуваннях: Дире-ктива Верховного Головнокомандувача Збройних Сил Укра-їни від 28.10.2002 р., № 1-1/1384.

18.Про удосконалення діяльності органів військового управлін-ня щодо попередження пияцтва та впровадження здорового способу життя в Збройних Силах України: Директива Мініс-тра оборони України від 29.07.1999 р., № 17. 

19."Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України", Директива начальника Генерального штабу ЗС України від 18.06.2005 року №ДГШ-4.

20.Робота командира підрозділу щодо зміцнення військової ди-сципліни (Методичні рекомендації). – Харків: ХВУ, 1998.

21.Ротань М.П.,Стасюк В.В. Методика індивідуальної виховної роботи. Навч.-метод.посібник. – К.: КВГІ, 1999.

22.Темко Г. Методологічні основи виховання воїнів Збройних Сил України. Монографія. – К.: Варта, 1997.

 

ТЕМА 12 Соціально-психологічна структура військового ко-лективу

 

План

1. Сутність військового колективу та його особливості. 

2. Зміст і структура психології військового колективу.

 

Сучасна військова техніка і озброєння достатньо складні і припускають колективне обслуговування. Наприклад, для норма-льної експлуатації танкової техніки необхідний екіпаж, для вико-ристання можливостей артилерійської гармати – розрахунок. То-му однією з основних особливостей військово-професійної діяль-ності є те, що діяльність військовослужбовців завжди носить ко-лективний характер. Це означає, що перемога в сучасному бою досягається лише за рахунок колективних зусиль, за рахунок коор-динації дій всього особового складу. Отже, в своїй професійній по-всякденній діяльності офіцер стикається не тільки з окремими військо-вослужбовцями, але і з ійськовим колективом в цілому. Розглянемо поняття, особливості і структуру військового колективу. В цьому і полягає актуальність вивчення теми.

 

1. Сутність військового колективу та його особливості

Розглянемо, як класифікуються групи і колективи. В ході спільної діяльності люди практично завжди вступають в соціальні спі-льності — групи.

Групою прийнято називати певне об'єднання людей. Усе людське суспільство складається з безлічі груп, які розрізняються за цілим рядом ознак:

- за цілями і змістом діяльності. Відповідно до цього критерію ви-діляють трудові, бойові, навчальні та інші групи;

-  за способом об'єднання, що дозволяє підрозділити їх на вироб-ничі, побутові і т.п.;

- за формою організації і виникнення групи можуть бути реальни-ми, умовними, організованими, офіційними і неофіційними;

- за характером і контактністю спілкування, відносин до особи всіх інших членів групи підрозділяються на контактні (первинні) і диста-нтні (вторинні).

Крім цього, виділяють великі і малі соціальні групи. Великі соціальні групи — це класи, прошарки, політичні групи (партії, про-фесійні союзи, збройні сили), нації та інші (вікові, освітні) спіль-ності і об'єднання.

Малі соціальні групи — це військовий підрозділ, цех, шкільний клас, студентський курс. Подібні групи прийнято називати первинни-ми. Вони відрізняються від великих тим, що в них здійснюється пос-тійне міжособистісне  спілкування, контакт, взаємодія. На його ос-нові виникають різноманітні соціально-психологічні (в середині гру-пи) явища, без урахування яких неможливе ефективне керівництво колективом.

Слід зазначити, що група — ширше поняття, ніж колектив. При цьому не всяка група може розглядатися як колектив. Головним критерієм колективу є наявність у групи соціально значущих цілей. Групи, цілі яких виникають тільки із внутрішніх потреб і інтересів групи та не виходять за їх рамки, на відміну від колективу називають-ся корпораціями.

Колектив — це організована група людей, об'єднана загаль-ними цілями, спільною соціально-корисною діяльністю. Колектив відрізняє також особливий тип відносин — відповідальної соціаль-ної взаємозалежності і товариської співпраці. Саме даний тип відно-син обумовлює можливість впливу колективу на окрему особу.

Відомо, що особа формується в праці і спілкуванні з інши-ми людьми. Проте характер і форми праці визначаються не тільки особливостями макросередовища, яке включає соціально-економічні, політичні і виробничі відносини і багато в чому за-лежить від рівня науково-технічного прогресу, культури,