Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Важливим критерієм диференціації військових колективів є розділення військовослужбовців на ряд службових категорій: офіцерів, прапорщиків, сержантів, солдатів. Оскі-льки у цих категорій є загальні, специфічні інтереси і проблеми, вони об'єднуються і утворюють своєрідні колективи: офіцерські, сержантські, колективи прапорщиків, окремих військових фахівців (навідників, механіків-водіїв, ін.).

Залежно від характеру діяльності, особливостей особового складу (однорідність — різнорідність) та інших об'єктивних умов військові колективи розрізняються і рядом психологічних ознак. Перш за все це – тип спілкування в середині колективу. В одних колективах ділове спілкування, взаємодія утворюють основу колективної діяльності (перш за все там, де є колективна зброя, бойова техніка, що обслуговується групами воїнів, що тіс-но взаємодіють один з одним). В інших колективах спілкування можливо, в основному, у проміжках між виконанням завдань, під час відпочинку, а також на навчальних заняттях, оскільки члени колективу зайняті індивідуальною діяльністю. У більшості підрозділів форми індивідуальної і колективної діяльності переп-літаються, відповідно і спілкування носить різноманітний харак-тер.

Розрізняються колективи і за своїми якісними характерис-тиками: за рівнем ідейно-політичної й етичної зрілості, згуртованості, рівнем колективної бойової майстерності (злагодженості), за ста-ном дисципліни, морально-психологічного клімату, досягненнями і результатами діяльності.

У своєму розвитку військовий колектив проходить певні ста-дії. Найчастіше виділяють три основні стадії розвитку колективу: соціальної єдності, військового товариства і соціальної зрілості.

Перша, початкова стадія розвитку військового колективу характеризується тим, що на даній стадії розвитку військовослуж-бовці встановлюють різноманітні контакти, які необхідні для успіш-ного виконання службових і суспільних завдань. Ця стадія проходить не завжди легко. Як правило, виникають певні труднощі в об'єднанні колективу. Нерідкі випадки, коли одне невелике угруповання амо-ральних солдатів стає джерелом нестатутних взаємостосунків і непереборною перешкодою на шляху подальшого розвитку війсь-кового колективу. Тому командир підрозділу повинен не тільки кон-тролювати процеси, що проходять на даній стадії, але і брати безпо-середню участь в об'єднанні колективу.

На другій стадії, стадії військового товариства, як правило, завершується процес взаємного вивчення, встановлюються позитивні відносини між військовослужбовцями, формується достатньо стабі-льна структура колективу, яка включає колективну думку і настрій, взаємостосунки і згуртованість, дисциплінованість і колективні звички. Дана стадія створює вельми сприятливі умови для всебічно-го розвитку особистості воїна.

На цій стадії розвитку військового колективу командир зобов'язаний змінити стиль управління. Якщо на першій стадії офіцер сприймається колективом як зовнішня по відношенню до них сила, то тепер він повинен стати керівником, який поєднує вимогливість із турботою про підлеглих, єдиноначальність із опорою на колектив. Тому при проведенні виховної роботи ко-мандир зобов'язаний активно використовувати бойові, службові, спортивні, побутові традиції, які стають звичними нормами пове-дінки більшості воїнів і сприяють досягненню високих результатів у службі.

Стадія соціальної і бойової зрілості є третьою стадією розвитку військового колективу. На даній стадії досягається єд-ність волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієн-тацій. Відносини між військовослужбовцями характеризуються наявністю взаємодопомоги, взаємної підтримки, взаємної          замінюваності і безконфліктності. У колективі, що досяг даної стадії розвитку, переважає здоровий соціально-психологічний клімат, що благотворно впливає на всебічний розвиток особисто-сті воїна.

Таким чином, закінчуючи розгляд першого питання, можна зро-бити висновок, що грамотне управління процесами, що відбуваються у військових колективах, сприяє не тільки цілеспрямованому форму-ванню професійно значущих особистих якостей військовослужбов-ців, але і забезпечує поступальний розвиток соціальної групи на шля-ху її перетворення у згуртований військовий колектив.

 

2.  Зміст і структура психології військового колективу

 

У процесі об'єднання і розвитку військового колективу досягається морально-психологічна і організаційна єдність осо-бового складу підрозділу. Вона виявляється в чіткості і високій ефективності сумісних дій зі зброєю і технікою, а також і у поза-службовий час, і в різноманітних формах колективного духовно-го життя, у свідомості кожного воїна, що відчуває свою близь-кість і прихильність до товаришів, і відповідальність перед ними.

Цей бік єдності членів військового колективу виражається в його психології, яка є сукупністю різних зв'язків і відносин. Від змісту, спрямованості і стійкості психології колективу за-лежить якість виконання тих завдань, що стоять перед ним.

Практика показує, що для успішних дій колективу у складній обстановці важливі, перш за все, наступні умови:

а) загальні, узгоджені позиції членів колективу щодо голо-вних питань повсякденного життя і військової служби, що формуються на основі моральної єдності воїнів, спільності їх сві-тогляду, переконань і життєвих принципів;

б) навики взаємодії і спілкування як у процесі діяльності, так і в побуті, пов'язані з чіткою і гнучкою структурою розпо-ділу обов'язків, керівництва і підпорядкування, а також норми і способи регуляції сумісного життя і діяльності;

в) військове товариство і бойова дружба, тобто взаємо-стосунки, обумовлені міжособистісними  відчуттями взаємної довіри, пошани і відповідальності один за одного.

Важливою умовою діяльності і розвитку колективу є традиції, бойові реліквії і військові ритуали.

Все це в єдності і у взаємозв'язку окремих ланок утворює комплекс соціально-психологічних явищ або психологію військо-вого колективу. 

У повсякденному житті, коли мова заходить про психоло-гію колективу, часто використовують таке поняття, як соціально-психологічний клімат,