Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Особливу увагу необхідно приділяти взаємовідношенню рядових і сержантів. Як показує практика, статутні взаємини най-частіше порушуються саме в ланці „сержант – солдат”. Однією з головних причин такої ситуації є недоліки і помилки в керівницт-ві сержантами з боку офіцерів, у відсутності належної вимогли-вості до сержантів, слабкій методичній допомозі їм, у недостатній турботі про підвищення їхнього авторитету. Деколи має місце і недбале відношення окремих сержантів до виконання своїх слу-жбових обов'язків, пов'язане із слабким відчуттям відповідально-сті, негативними рисами характеру, недостатнім знанням служби і своєї бойової спеціальності.

До психологічних причин виникнення неправильних взає-мин із підлеглими слід віднести статус сержанта як молодшого командира. На відміну від офіцерів, сержанти не мають перед підлеглими значної вікової переваги в життєвому досвіді, який є важливим чинником морально-психологічного впливу на людей. Сержанти можуть лише трохи перевершувати своїх підлеглих і в службовому досвіді. До того ж вони в порівнянні з офіцерами менш підготовлені в педагогічному відношенні і не завжди здатні знайти правильний підхід до людей, раціонально використовува-ти дисциплінарні права. Разом з тим за умовами праці і побуту сержанти не відрізняються від своїх підлеглих: вони і сплять, і харчуються, і займаються завжди разом із ними, постійно знахо-дяться на очах у підлеглих. Вони більш схильні до впливу думки солдатів, ніж офіцери. Все це утруднює завоювання сержантами авторитету серед своїх підлеглих. 

У відносинах сержантів і рядових можуть виникати різні непорозуміння, а іноді і прямі порушення вимог статутів. Так, прагнучи сумлінно виконати свій обов’язок, деякі з них намага-ються будувати і службові, і позаслужбові взаємини з підлеглими виключно на строго офіційній основі, що, як правило, призво-дить, зрештою, до виникнення емоційного бар'єра, що утруднює нормальне спілкування з підлеглими і керівництво ними. З іншо-го боку, деякі сержанти бояться проявити справжню командирсь-ку вимогливість. Зустрівши негласний опір підлеглих, найчастіше з боку недисциплінованих старослужащих  солдатів, і не знаючи, як його подолати, деякі недосвідчені сержанти стають на шлях панібратства, підлабузництва перед ними і приховування їх вчи-нків.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що на користь підвищення боєготовності підрозділів офіцери повинні постійно піклуватися про зміцнення авторитету сержан-тів, підвищення їх педагогічної підготовленості, навчати їх роботі з підлеглими.

Іншим вельми складним напрямом діяльності офіцера є фо-рмування відносин між рядовими військовослужбовцями, оскіль-ки особливості цих відносин роблять безпосередній вплив на їх вчинки і поведінку, на формування у них певних рис характеру.

Як правило, між солдатами складаються взаємні симпатії і прихильності, затверджуються братерство, дружба, постійна тур-бота про товаришів, безпосередня зацікавленість в їх долі. Разом з тим у взаєминах рядових воїнів можуть спостерігатися і відхи-лення від статутних норм. Найчастіше це обумовлено певними психологічними причинами. Так, всі рядові військовослужбовці займають однакове правове положення. Будучи рівними за пра-вовим положенням, рядові об'єктивно грають у колективі різні службові й інші ролі, що обумовлене термінами служби, відно-шенням до обслуговуваної техніки і зброї, спеціальною підготов-леністю, умовами, в яких вони знаходилися у минулому, і т.ін. Все це не може не відбиватися на їх взаєминах, особливо між вій-ськовослужбовцями різних термінів служби.

Як було сказано вище, людина, знаходячись у колективі, прагне до самоствердження. Це повною мірою стосується і старо-служащих солдатів. У тих підрозділах, де подібне самоствер-дження старослужащих солдатів протікає стихійно, різниця в те-рмінах служби може стати передумовою виникнення в окремих військовослужбовців позиції переваги, прагнення зайняти коман-дне положення і підпорядкувати своєму впливу молодь. Саме да-на обставина часто призводить до конфліктів між військовослуж-бовцями. Тому командир підрозділу повинен контролювати про-цес формування відносин між різними групами рядових військо-вослужбовців.

Слід також мати на увазі, що структурні форми відносин між рядовими військовослужбовцями різноманітні. Одними з них є дрібні групи солдатів, що стихійно складаються. Вони, як пра-вило, носять ролевий характер, мають тих, що ведуть, і відомих і розрізняються за своєю спрямованістю. Позитивно направлені групи благотворно впливають на решту товаришів по службі, за-вдають тон у ревному відношенні до служби. Вони складаються на основі загальних корисних інтересів, добросовісного відно-шення до служби, прагнення до корисних справ, сприяють зага-льному успіху колективу. Ведучі в них, як правило, перевершу-ють своїх відомих за освітою, за здібностями, за будь-якими ін-шими якостями, але не демонструють своєї переваги і у всьому допомагають товаришам. Групова думка тут, в основному, спів-падає з думкою всього колективу. Мотивом самоствердження в таких групах, як правило, є досягнення певних результатів у вій-ськово-професійній діяльності, самоосвіті, спорті і т.д.

Разом з тим можливе формування і негативно спрямованих груп. В основі утворення таких груп лежить, як правило, праг-нення окремих військовослужбовців до порушення військового порядку, незадоволеність високою вимогливістю командирів, особисті симпатії, прихильності тощо. Структура таких груп є, як правило, сукупністю різних позицій. Тут немає психологічної рівності між людьми: одні, так звані ватажки або лідери, займа-ють позицію активного переважання, тиску на рівних по службі, інші