майстер-ності. Невмілі дії керівника відносно осіб, що мають помилковий авторитет, нерідко призводять до посилення їх позицій. Ті або інші конкретні виховні заходи залежать від виду помилкового авторитету, причин його виникнення і основ утвердження. Тому у кожному конкретному випадку офіцер повинен уважно розібра-тися в характері негативної ситуації і лише після цього вживати відповідних заходів. Але головне у вирішенні цієї складної педа-гогічної проблеми – формування у військовослужбовців адекват-них уявлень про життєві цінності і відповідної колективної думки.
Пошук
Морально-психологічне забезпечення діяльності військ
Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
345
Мова:
Українська
2. Колективна думка у військовому колективі
Колективна думка – сукупність оціночних думок, в яких виражається відношення більшості членів колективу до різних подій у житті суспільства, до вчинків, поведінки і діяльності як всього колективу, так і кожного його члена.
Думка колективу – це соціально-психологічне явище, яке виникає і розвивається у процесі спілкування і взаємодії людей, постійного живого обміну своїми думками, поглядами, переко-наннями, відчуттями. Таким чином, колективна думка – це своє-рідний сплав особистих думок, що зазнали в результаті взаємодії певних змін.
За своєю природою колективна думка є специфічною фор-мою суспільної свідомості, а отже, часто виступає критерієм вчи-нків і дій окремих членів колективу. Вона здійснює особливий вплив на особу військовослужбовця, оскільки через неї багато в чому здійснюються такі виховні функції колективу, як висування до особи системи вимог і постійний контроль і оцінка її вчинків і поведінки. У свою чергу, слід зазначити, що, спрямовуючи пове-дінку людей відповідно до вимог навколишнього соціального се-редовища, колективна думка активно сприяє формуванню у них якостей, необхідних для військово-професійної діяльності.
У чому ж полягає механізм соціально-психологічної дії ко-лективної думки на особу?
Як відомо, у взаємодії з колективом особа предстає саморе-гульованою системою в соціальному середовищі. З цієї точки зо-ру колективну думку можна розглядати як канал зворотного зв'я-зку, як найважливіше для особи джерело соціально-психологічної інформації про безпосереднє оточення. Вона інформує людину про реакцію на його дії і вчинки з боку інших людей і, таким чи-ном, сприяють ухваленню адекватних рішень. Більш того, група сама здійснює по відношенню до особи певні соціальні санкції. Вона безперервно зіставляє поведінку кожного свого члена з сис-темою норм, що існує у середині цієї групи, а результати можуть відображати схвалення і похвалу або, навпаки, засудження.
Слід зазначити, що колективна думка – явище не тільки ба-гатопланове, але і вельми динамічне. Повна єдність колективної думки спостерігається рідко. Існує лише більш-менш виражена тенденція у формуванні оцінки конкретної ситуації. При цьому ступінь зрілості думки буває різним, і це не випадково, адже його носіями є конкретні люди, що володіють певними психологічни-ми характеристиками, які значною мірою і обумовлюють виник-нення як позитивної, так і негативної колективної думки. Тому командир підрозділу завжди повинен проявляти турботу про фо-рмування єдиної точки зору колективу на ті або інші суспільні явища. Добитися цього цілком можливо, оскільки колективна думка – явище кероване, організовуване.
Головною умовою для формування колективної думки слу-жить здатність офіцера впливати на думку і погляди конкретних військовослужбовців. При цьому для успішного впливу на колек-тивну думку необхідно враховувати динаміку його розвитку: ва-жливо не упустити момент, коли люди безпосередньо пережива-ють ту або іншу подію, намагаються її оцінити. Саме у цей мо-мент у одних зароджуються правильні, а у інших помилкові пог-ляди. Виниклі помилкові уявлення спочатку слабкі, але можуть швидко закріпитися, тому необхідні профілактичні заходи. Важ-ливо також враховувати, що кожна одиночна думка, особливо якщо вона імпонує загальній думці, психічному стану людей у тій або іншій ситуації, може швидко стати груповою або колектив-ною, іноді навіть у тому випадку, якщо вона суперечить власній думці багатьох членів колективу.
Формування правильної думки з конкретного питання по-чинається з постановки перед колективом загальних цілей і за-вдань і висування до колективу в цілому і до кожного окремо конкретних вимог. Важливим моментом тут є обгрунтування цих вимог, роз'яснення їх значення і сенсу.
Однією з передумов формування громадської думки з того або іншого питання є знання основної тенденції після поглядів і всіх думок, що суперечать цьому напряму. У зв'язку з цим при формуванні громадської думки особливу увагу слід приділяти боротьбі з помилковими поглядами, для чого необхідно розвінча-ти авторитет осіб, що володіють сильним негативним впливом. Ефективним способом добитися цього служить перебудова від-ношення до них їхнього найближчого оточення (групи) – коли думка найближчих товаришів, тих, що раніше підтримували по-рушника, різко змінюється і співпадає з думкою всього колекти-ву, воно стає здатним перебудувати відносини солдатів у цій гру-пі і змінити поведінку недисциплінованого товариша по службі.
Формуванню слушної громадської думки сприяють позити-вні традиції і настрої, що існують у військовому колективі.
3. Колективні настрої і традиції
Колективний настрій – це окремий випадок сумісних пе-реживань, що опанували значною частиною колективу. Настрої і психічні стани колективу є структурними компонентами його психології, що виявляють переважно емоційну сторону його ду-ховного життя.
Якщо настрій індивіда рівною мірою обумовлюється фізіо-логічними, психологічними і соціальними чинниками, то колек-тивний настрій, у першу чергу, залежить від соціальних умов, таких як успішність діяльності колективу, характер взаємин між його членами, умови праці і відпочинку, стан виховної роботи, інше.
Командирові слід мати на увазі, що настрої – один з дуже