Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Ознаки конфлікту:

-наявність конфліктної ситуації;

-неподільність об’єкта конфлікту;

-бажання учасників продовжувати конфліктне протистояння.

 

Закінчуючи розгляд навчального питання, ми можемо зробити висновок: конфлікт – це один із аспектів взаємодії лю-дей у певному соціальному середовищі, смисл якої полягає у по-ляризації позицій, їх зіткненні та веденні суб’єктами боротьби з метою вирішення проблемної ситуації. Його мотивація обумов-лена не співпадаючими, точніше, протилежними інтересами та потребами, цінностями й мотивами. Сторони конфлікту усвідом-люють відмінність своїх інтересів та готові йти на ризик втрат заради здійснення своєї мети.

Залежно від носіїв суперечності, конфлікту, що є основою, зазвичай виділяють міжособистісні і міжгрупові конфлікти. Кон-флікт, що виникає між окремими військовослужбовцями, нази-вають міжособистісним. Якщо він відбувається між підлеглим і начальником, то його називають конфліктом «по вертикалі». Мо-лодому командирові важливо знати, з якими конфліктами йому доведеться стикатися найчастіше.

 

2. Сутність та особливості конфліктів у військових колек-тивах

 Аналіз 250 конфліктів у Сухопутних військах і військах ППО показав, що 48% конфліктів у підрозділах відбувається в ланці підлеглий – безпосередній начальник. Ще 30% конфліктів мають місце в ланці підлеглий — прямий начальник. 19% від за-гальної кількості конфліктів відбувається між військовослужбов-цями, що не знаходяться у відносинах підлеглості, а 3% — між тимчасово підлеглими. З цього виходить, що типовим конфлік-том для військовослужбовців є конфлікт зі своїми підлеглими або начальниками.

У міжгрупових конфліктах як протиборчі сторони висту-пають не окремі військовослужбовці, а їх групи. Типовим міжг-руповим конфліктом у підрозділі є конфлікт між двома групами воїнів різних призовів.

Зазвичай конфлікт вважають негативним соціально-психологічним явищем, що негативно впливає на психологічний стан і діяльність як конфліктуючих, так і колективу в цілому. На-справді вплив конфлікту на опонентів і колектив не такий одноз-начний. Так, вивчення 130 конфліктів показало, що практично кожен конфлікт несе в собі як деструктивну, так і конструктивну функції.

Уявлення про конфлікт як про негативне соціально-психологічне явище пов'язано з негативним впливом його на на-стрій опонента, а також на соціально-психологічний клімат коле-ктиву. Аналіз реальних конфліктів показав, що в 85% ситуацій настрій «правого» опонента в ході конфлікту помітно погіршу-ється. У «неправого» опонента погіршення відбувається в 70% конфліктів. Конфлікт продовжує здійснювати негативний вплив на настрій учасників і після його вирішення приблизно в 50% си-туацій. Таким чином, конфлікт здійснює помітний негативний вплив на психічний стан воїнів.

Якщо конфлікт здійснює більшою мірою негативний вплив на життя і діяльність опонентів і колективу, то він є деструктив-ним. Якщо вплив у результаті позитивний, то конфлікт конструк-тивний. Які з цих функцій переважають, залежить від того, як поводитимуться учасники конфлікту, а також від того, чи прави-льно зрозуміє сутність конфлікту і чи здійснить на нього регу-люючий вплив вищий офіцер-керівник.

Конфлікти можна класифікувати за різними підставами. Так, залежно від тривалості їх ділять на короткі, конфлікти се-редньої тривалості і тривалі. 

Конфлікти можна класифікувати і за іншими характе-ристиками:

за змістом: ділові, такі, що виникають у спілкуванні, ети-чні, побутові;

за обсягом: широкі (що зачіпають інтереси значної части-ни колективу) і локальні (що стосуються інтересів двох або декі-лькох опонентів);

за силою дії на учасників: сильні – такі, що зачіпають ко-рінні інтереси воїнів, слабкі – що не зачіпають їх істотних інте-ресів;

за головними причинами виникнення: об'єктивні і суб'єкти-вні, істинні (реальні) і помилкові (ілюзорні).

Усю сукупність причин конфліктів можна розділити на три великі групи: 

1. Причини, якi мають соцiально-психологiчний характер (наявнiсть у пiдроздiлi соцiально незрiлих осiб з відхильною пове-дінкою; вiдсутнiсть свiдомої дисциплiни в окремих воїнів; зане-пад престижу вiйськової служби, i, як наслідок, – низька моти-вацiя до вiйськової служби; негативнi риси характеру окремих членiв вiйськового колективу; вiдсутнiсть найпростiших знань із психологiї у молодших командирів; негативнi традицiї, якi ще формувались у рiзноманiтних цивiльних органiзацiях та устано-вах; психологiчна несумiснiсть воїнів тощо). 

2. Причини, якi мають органiзацiйний характер (недолiки в органiзацiї життєдiяльностi пiдроздiлу; низький рiвень бойової та гуманiтарної підготовки; недостатня пiдготовленiсть, ма-лодосвідченість окремих керiвникiв вiйськових пiдроздiлiв, вiдсутнiсть навичок і умінь керування; невiдповiднiсть стилю керування командирiв пiдроздiлiв рiвню зрiлостi вiйськового ко-лективу; не найкращий розподiл особового складу за посадами; недолiки в органiзацiї виховання особового складу пiдроздiлу; не-долiки у забезпеченнi особового складу рiзними видами забезпе-чення тощо). 

3. Морально-етичнi причини (недостатня моральна вихо-ванiсть окремих вiйськовослужбовцiв, яка виявляється в гру-бостi та неправдивостi, неповазi до загальнолюдських цiнностей, порушень правил спiлкування; приниження особистої гiдностi воїнів; наявнiсть негативних традицiй, хибне розумiння товариства, пияцтво, низький рівень культури мовлення; вiдсутнiсть особистого прикладу офiцерiв та сержантiв тощо). 

 

Найбiльш характернi ознаки конфліктної поведінки уча-сників у конфлiктних ситуацiях:

ухилення окремих воїнів вiд виконання вказiвок, розпоря-джень безпосереднiх начальникiв;

висловлювання невдоволення на адресу товаришів по службі; 

різка зміна ставлення до служби i товаришів; 

негативнi судження про оточення, життя i дiяльнiсть поса-дових осiб; 

відлюдькуватість, пригніченість окремих осiб;

факти приниження гiдностi особистостi за офiцiйних та неофiцiйних обставин тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що розуміння сут-ності конфліктів у військовому колективі і причин