Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

 

План

1.  Основні форми завершення конфлікту.

2.  Стратегія виходу з конфлікту.

3. Алгоритм роботи командирiв щодо попередження та подолання конфлiктних ситуацiй.

Далеко не всі конфлікти можна попередити. Тому дуже ва-жливо уміти конструктивно виходити з конфлікту.

Складність і багатоваріантність розвитку конфліктів у вій-ськових колективах зумовлюють неоднозначність у способах і формах їх завершення. Завершення конфлікту полягає в його за-кінченні з будь-яких причин. Основні форми завершення конфлі-ктів у військових колективах ми і розглянемо на сьогоднішньому занятті.

 

1. Основні форми завершення конфлікту

 

Основними формами завершення конфлікту є: вирішення, врегулювання, загасання, усунення, переростання в інший конф-лікт.

Вирішення конфлікту у взаєминах військовослужбовців — це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії і вирішення проблеми, яка призвела до зіткнення. Вирі-шення конфлікту припускає активність обох сторін по перетво-ренню умов, в яких вони взаємодіють, по усуненню причин кон-флікту. Часто вирішення конфлікту ґрунтується на зміні відно-шення опонентів до його предмета або один до одного.

Врегулювання конфлікту відрізняється від вирішення тим, що в усуненні суперечності між військовослужбовцями бере участь третя сторона. Її участь можлива як з відома протиборчих сторін, так і без нього.

При завершенні конфлікту не завжди вирішується проти-річчя, що лежить в його основі. Тільки близько 62% конфліктів між керівниками і підлеглими у військових колективах вирішу-ються або регулюються. У 38% конфліктів протиріччя не вирішу-ється або загострюється. Це відбувається тоді, коли конфлікт за-гасає (6%), переростає в іншій (15%) або усувається адміністра-тивним шляхом (17%) .

Загасання конфлікту — це тимчасове припинення проти-дії при збереженні основних ознак конфлікту: суперечності і на-пружених відносин. Конфлікт переходить із явної форми у при-ховану. Загасання конфлікту зазвичай відбувається в результаті:

•втрати мотивації до протиборства (об'єкт конфлікту втратив свою актуальність);

•переорієнтації мотиву, перемикання на невідкладні справи тощо;

•виснаження ресурсів, сил і можливостей для боротьби.

Під усуненням конфлікту розуміють таку дію на нього, в результаті якого ліквідовуються основні структурні елементи конфлікту. Усунення конфлікту можливе за допомогою наступ-них способів:

•вилучення з конфлікту одного з військовослужбовців (перевід в іншу військову частину, підрозділ; звільнення, розір-вання контракту, ін.);

•виключення взаємодії опонентів на тривалий час (відп-равка у відрядження одного або обох і т.п.);

•усунення об'єкта конфлікту (сержант забирає у солдатів, що сваряться, новий бушлат, через який виник конфлікт).

Переростання в інший конфлікт відбувається тоді, коли у відносинах сторін виникає нова, більш значуща суперечність і відбувається зміна об'єкта конфлікту.

Важливе питання про критерії вирішування конфлікту. У вітчизняній конфліктології виділяють наступні критерії: задово-леність сторін результатами конфлікту; припинення протидії; усунення травмуючих чинників; досягнення мети однією з конф-ліктуючих сторін; зміна позиції індивіда; формування навику ак-тивної поведінки індивіда в аналогічних ситуаціях в майбутньо-му.

Критеріями конструктивного вирішення конфлікту є сту-пінь вирішення протиріччя, що лежить в основі конфлікту, і перемога правого опонента. Важливо, щоб при вирішенні конф-лікту було знайдено вирішення проблеми, через яку він виник. Чим повніше вирішена суперечність, тим більше шансів для нор-малізації відносин між учасниками, менше вірогідність перерос-тання конфлікту в нове протиборство.

Більшість умов і чинників успішного вирішення конфліктів носять психологічний характер, оскільки відображають особли-вості поведінки і взаємодії військовослужбовців-опонентів.

Припинення конфліктної взаємодії — перша й очевидна умова початку вирішення будь-якого конфлікту. Доти, поки одні-єю або обома сторонами вживатимуться будь-які заходи з поси-лення своєї позиції або ослаблення позиції опонента за допомо-гою насильства, мова про вирішення конфлікту йти не може.

Пошук точок зіткнення в цілях, інтересах опонентів є двостороннім процесом і припускає аналіз як своїх цілей і інте-ресів, так і цілей і інтересів іншої сторони. Якщо сторони хочуть вирішити конфлікт, вони повинні зосередитися на інтересах, а не на особі опонента.

При вирішенні конфлікту зберігається стійке негативне ставлення сторін одна до одної. Воно виявляється в негативній думці про опонента і в негативних емоціях по відношенню до нього. Щоб приступити до вирішення конфлікту, необхідно по-м'якшити це негативне відношення. Головне — понизити інтен-сивність негативних емоцій, що переживаються по відношенню до опонента.

Одночасно доцільно перестати бачити в опонентові ворога, супротивника. Важливо зрозуміти, що проблему, через яку виник конфлікт, краще вирішувати спільно, об'єднавши зусилля. Цьому сприяє, по-перше, критичний аналіз власної позиції і дій. Вияв-лення і визнання власних помилок знижує негативне сприйняття опонента. По-друге, необхідно постаратися зрозуміти інтереси іншого. При цьому зрозуміти не означає прийняти або виправда-ти, але це може розширити уявлення про опонента, зробити його об'єктивнішим. По-третє, доцільно виділити конструктивний по-чаток у поведінці або навіть у намірах опонента. Не буває абсо-лютно поганих або абсолютно хороших людей. У кожному є щось позитивне, на це і необхідно спертися при вирішенні конф-лікту. Також важливо зменшити негативні емоції протилежної сторони. Для цього використовуються такі прийоми, як позитив-на оцінка деяких дій опонента, готовність йти на зближення по-зицій, звернення до третьої сторони, яка авторитетна для опонен-та, критичне ставлення до себе, урівноважена власна поведінка і ін.

Об'єктивне обговорення проблеми, з'ясування суті конфлік-ту, уміння сторін бачити головне сприяють успішному пошуку вирішення протиріччя. Акцентування уваги на другорядних пи-таннях, турбота тільки про свої інтереси знижують шанси конс-труктивного вирішення проблеми.