Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Розглянемо структуру соціально-психологічного клімату колективу. У структурі соціально-психологічного клімату виділя-ють дві основні складові: відношення людей до діяльності, заради виконання якої був створений колектив, і їх відношення один до одного. У свою чергу, відносини один до одного диференціюються на відношення по горизонталі (наприклад, у військовому колек-тиві між рядовими, курсантами, офіцерами, товаришами по служ-бі ) і відносини по вертикалі в системі керівництва і підпорядку-вання.

Отже, безпосереднє контактне спілкування є не тільки не-від'ємним елементом життєдіяльності будь-якого колективу, але і, по суті, разом із діяльністю — основою його існування. Якщо го-ворити про взаємостосунки військовослужбовців у цілому, то в їх структурі можна виділити декілька сфер: службову, суспільно-політичну, неслужбову (побутову), а також їх невід'ємний аспект — систему міжособистісних  психологічних відносин.

Службові відносини — найважливіша основа взаємодії людей під час вирішення професійних завдань, у тому числі і вій-ськовослужбовців, у бою, на службі, у повсякденному житті. Сис-тема даних відносин припускає неухильне виконання бойових, службових, трудових обов'язків і ролей. Ці взаємостосунки офіцій-но закріплені в організаційній структурі військового колективу, задаються у відповідних керівних документах: законах, наказах, статутах, правилах, настановах. Проте і на службі, і поза нею вза-ємодіють конкретні люди, що володіють розумом, відчуттями, во-лею, тому не можна відривати службові відносини від особистих, так само, як не можна ототожнювати особисті і неслужбові відно-сини.

Міжособистісні  психологічні відносини є однією зі сторін об'єктивних відносин, що  здійснює великий вплив на поведінку військовослужбовців. Проте роль міжособистісних  відносин ве-льми значуща для вирішення службових проблем і завдань, тому вивчення структури відносин військовослужбовців у середині ко-лективу потребує пильної уваги і систематичного управління з боку командира підрозділу. Дана необхідність обумовлена і тим, що в процесі міжособистісного  спілкування виникають і розви-ваються різні соціально-психологічні явища.

Одне з таких явищ — прагнення особи до самоствердження. 

Самоствердження особи — це її прагнення зайняти і утримувати певну позицію в системі психологічних відносин у колективі, яка забезпечувала б даній особі пошану, визнання або довіру, прихильність або підтримку, допомогу або захист і тим са-мим сприяла б задоволенню потреби спілкування з іншими людь-ми, прояву індивідуальності особи, розкриттю її найбільш силь-них сторін. Процес самоствердження особи — це активне праг-нення людини усвідомити свої достоїнства у ряді переваг інших людей, порівняти і зіставити себе з іншими людьми з тим, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості, проявити себе, грати значущу роль у колективі. 

Разом з тим слід мати на увазі, що у зв'язку з самостверджен-ням особи в середовищі собі подібних може виникати безліч різ-номанітних колізій, ситуацій, що відображаються не тільки на од-ній особі, але і на колективі в цілому, на його згуртованості, ре-зультативності його діяльності. В процесі самоствердження в ко-лективі можуть, наприклад, стихійно складатися групи негатив-ної спрямованості, яка може виражатися в прагненні за всяку ціну зайняти лідируюче положення. Виникнення такого соціа-льно-психологічного феномена військового колективу, як «дідів-щина», перш за все,  пов'язано з прагненням до самоствердження. У зв'язку з цим робота командира підрозділу щодо надання допо-моги своїм підлеглим у самоствердженні є одним із найбільш істотних елементів керівництва колективом.

Іншим соціально-психологічним явищем, що характерне для будь-якого колективу, є колективна думка. Колективна думка — це один із компонентів морально-психологічної атмосфери під-розділу (частини, корабля). 

Думкою військового колективу називається єдина по-зиція, що поділяється всіма його членами, з конкретного, зна-чущого для всіх питання. Вона виступає у формі знання, думки про цей предмет, відношення до нього у формі колективного рі-шення, тобто наміру зробити певну колективну дію. Для більшос-ті людей думка оточуючих, відносно себе надзвичайно важлива, оскільки носить оцінюючий характер. Через цю призму відносин людина осмислює своє місце в колективі, виробляє правила своєї поведінки в ньому. Окрім цього, колективна думка може відо-бражати основні принципи організації конкретного колективу. Тому досвідчені командири при проведенні виховної роботи зав-жди враховують і використовують колективну думку. Але слід мати на увазі, що психологічний механізм дії колективної думки може здійснювати не тільки позитивний, але і негативний вплив на особу. Так, наприклад, одні військовослужбовці оцінюють вчинки товаришів по службі, виходячи з норм і правил, встанов-лених законами і військовими статутами, інші ж користуються при цьому обивательськими критеріями. Тому в практиці нерідко трапляється так, що в повсякденному житті, на загальних зборах військовослужбовців раптом виявляються дві думки: одна – офі-ційна, зовнішня, інша — внутрішня, кулуарна, нерідко дієвіша, глибоко захована у середині міжособистісних  відносин.

У процесі керівництва підрозділом офіцери обов’язково повинні вивчати думки колективу, оцінювати їх вплив на вирі-шення завдань, впливати на них особистим переконанням, через актив, за допомогою колективного обговорення цих завдань і заходів для їх виконання.

Колективні норми є різновидом стійких колективних думок, предметом яких є правила, вимоги до поведінки воїна в тих або інших умовах. У якості єдиних норм у колективній сві-домості закріплюються вимоги законів, принципів моралі, військо-вих статутів.

Іншим, не менш значущим, соціально-психологічним яви-щем, характерним для більшості колективів, є колективний на-стрій. 

Колективні (групові) настрої — найважливіша складова психології колективу. Вони