Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Що входить у поняття найближчого соціального оточен-ня? Перш за все, до найближчого соціального оточення слід відне-сти членів сім'ї. Сім'я, будучи малою соціальною групою, служить первинним регулятором відносин між дитиною і батьками. Зале-жно від характеру сімейних відносин спочатку формуються особ-ливості особи дитини. При цьому слід зазначити, що у вихованні дитини важлива участь обох батьків. Дуже часто в неповних сім'ях особа дитини формується неправильно, однобічно. Не випадково аналіз стану військової дисципліни показує, що найчастіше дисциплі-нарне порушення скоюють військовослужбовці із так званих не-благополучних, зокрема неповних, сімей.

Під час вступу дитини до школи ступінь впливу сім'ї на формування її характеру поступово знижується. Все більше зна-чення для неї набуває те, як до неї відносяться однолітки. Особли-во значущими ці відносини стають у старших класах. Саме в цьо-му віці дитина підпадає під вплив соціального середовища у ви-гляді різноманітних груп. Одні з них — формальні (навчальні кла-си, спортивні секції й інші громадські організації) — сприяють розвитку соціально корисних якостей. Інші групи, так звані нефо-рмальні, іноді здійснюють сильніший, але не завжди позитивний, вплив на особу.

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що молоді люди, що призиваються до лав Збройних Сил, володіють самими різними поглядами і переконаннями, оскільки вони росли в різних сім'ях і відчували різний вплив з боку найближчого соціального оточення. Офіцер зобов'язаний враховувати цей факт при органі-зації виховної роботи з особовим складом.

Незалежно від виду суспільно корисної діяльності, що ле-жить в основі об'єднання і організації людей, кожний з колективів має не тільки своє специфічне, але і загальне для всіх своїх членів суспільно корисне завдання, певну організаційну структуру, своє-рідне поєднання людей, різних за віком і національністю, певний стиль взаємостосунків. Не є виключенням і військовий колектив.

Військовий підрозділ як певна соціальна спільність виникає на базі організаційної структури частини (корабля) і включає ряд підсистем, яким властиві свої соціально-психологічні особливості. Серед таких підсистем є як формальні, так і неформальні групи. До перших відносяться стройові відділення, бойові розрахунки, екіпажі, варти, до других — групи земляків, друзів, любителів му-зики, спорту і т.п.

Не є секретом і те, що багато командирів зазнають великих труднощів у процесі впливу на неформальні і неофіційні групи. Той самий командир успішно вирішує бойове завдання в полі і не володіє ситуацією в казармі. Це значною мірою обумовлено тим, що управління соціальними групами вимагає певних знань про закономірності їх формування і розвитку.

У зв'язку з цим командир підрозділу зобов'язаний знати і враховувати основні закономірності розвитку малих груп, сприяти перетворенню стихійно виниклих груп на згуртовані автономні гру-пи, стежити за їх розвитком і вживати заходів щодо запобігання їх трансформації в хибний колектив. 

Як і будь-який колектив, військовий має свої особливості роз-витку. Військовий колектив — високоорганізована група дисциплі-нованих військовослужбовців, здатних автономно виконувати служ-бові, навчальні, бойові та інші завдання. Ця група може входити до складу підрозділу і називатися первинним колективом, якщо йдеть-ся про бойовий розрахунок, екіпаж або взвод, або вторинним колек-тивом, коли мається на увазі рота або батальйон.

Важливими ознаками колективу є висока дисциплінова-ність, взаємодія, співпраця, злагодженість у роботі, доброзичли-вість.

Зв'язки, що поєднують різних за своєю індивідуальністю людей в єдиний колектив, різноманітні і в сукупності служать не-обхідною умовою для єдності дій.

Один із різновидів зв'язків у середині групи між воїнами полягає у подібності і збігу їх поглядів, думок, позицій, інтересів і переконань. Людей, погляди яких з певних питань близькі або співпадають, називають однодумцями.

Другий різновид зв'язків, що об'єднують воїнів в єдине ці-ле, формується в процесі їх спільної діяльності, обслуговування ко-лективної зброї, узгодження індивідуальних дій при вирішенні за-гальних завдань. Ці зв'язки є навичками й уміннями взаємодії і співпраці, які є важливою стороною колективної військової майс-терності.

Третій різновид зв'язків ґрунтується на відчуттях, які воїни відчувають один до одного, на взаємних оцінках особи і тієї ролі, яку кожний з них відіграє в житті і діяльності колективу. Переживаючи почуття пошани, довіри і симпатії до своїх това-ришів, воїн виявляє прагнення до дружної роботи з ними, піклу-ється про їх потреби, допомагає їм у службі і навчанні. Цей різновид зв'язків у середині колективу одержав назву взаємостосу-нків або військового товариства, бойової дружби, які спочатку фор-муються в рамках конкретного військового колективу.

У Збройних Силах України існує велика різноманітність низових (первинних) колективів. У їх структурі і психології ба-гато загального. Всі вони — колективи військові. У той же час, подібно до того, як кожен воїн має свою індивідуальність, так і колективи відрізняються один від одного. Особливості, схожість і відмінність між військовими колективами обумовлюються низкою причин.

Як основна причина виступає різновид (форма, вид, тип) дія-льності, тих завдань, для виконання яких даний колектив призна-чений, тобто його військово-професійні особливості. Оскільки колективна організація і зміст військової діяльності помітно відрі-зняються залежно від виду Збройних Сил (роду військ, спеціаль-них військ), то колективи, що до них відносяться (механізовані, розвідувальні, аеромобільні, танкові, артилерійські, авіаційні, вій-ськово-морські і