Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

У виборі форми впливу на військовослужбовця справж-ньою педагогічною майстерністю є застосування нестандартних методів і прийомів виховання.

Аналіз виховної діяльності показує, що серед них можна виділити дві основні групи:

• методи і прийоми, вироблені в процесі особистої вихо-вної практики. Наприклад, підвищенню відвертості підлеглого сприяє проведення бесіди, коли начальник знаходиться разом з ним у важких, екстремальних умовах (на навчаннях, бойовому чергуванні);

• методи і прийоми, засновані на принципі "очікувана реакція - зворотна реакція", сутність яких полягає у несподіва-ній для підлеглого позитивній оцінці його провини, неправильної поведінки, що викликає у нього позитивний стрес, іноді навіть шоковий стан і допомагає по-новому глянути на себе, зробити переоцінку своїх поглядів і поведінки.

В індивідуально-виховній роботі офіцерам, особливо моло-дим, важливо не встати на шлях застосування антипедагогічних методів і прийомів, що дають зворотний результат (опора на "ді-дівщину" у наведенні порядку; колективні покарання; рукоприк-ладство і т.п.), що підривають віру підлеглих у командира, у його здатність навести статутний порядок правомірними діями.

Важливим компонентом індивідуально-виховної роботи командира є застосування різних видів психолого-педагогічного корегування поведінки військовослужбовців.

При корегування незначних відхилень у поведінці військо-вослужбовця доцільно використовувати методи комунікативно-го регулювання:

- комунікативна адаптація - попереднє інформування вій-ськовослужбовця про колектив, про людей, з якими він вступає у взаємодію, про можливі чи майбутні зміни;

- комунікативне включення - встановлення і розширення контактів прибулого в підрозділ воїна з членами колективу.

Особливо це важливо для його взаємин із безпосереднім начальником, їхнє особисте знайомство полегшує службову взає-модію;

- прямий вплив - безпосереднє пред'явлення вимог, на-приклад: "У нашому підрозділі не терплять прояву недбалості у виконанні своїх обов'язків";

- ефект "значущості інших" - вплив на військовослужбо-вця через авторитетних для нього людей: батьків, друзів, земля-ків;

- виключення альтернативних впливів - негативного впливу на підлеглого, наприклад, з боку негативного лідера.

При істотних відхиленнях поведінки підлеглого в перед конфліктних і конфліктних ситуаціях можуть бути використані наступні види зовнішньої регуляції:

- корегування статусу - роз'яснення військовослужбовцю його службового статусу, його підвищення чи зниження. Напри-клад, у ситуації, коли солдат третього періоду служби не бажає прямо чи побічно підкорятися молодшому командиру, що моло-дший за нього за віком і менш досвідчений, необхідне роз'яснен-ня, що солдат має статус підлеглого;

- корегування самооцінки потрібно при значно знижено-му чи завищеному її рівні у воїна;

- корегування рівня сформованості досвіду саморегуля-ції поведінки досягається створенням умов його підвищення, наданням допомоги підлеглому у формуванні навички вирішення протиріч неконфліктними способами;

- корегування міжособистісних відносин являє собою ін-дивідуальну роботу з військовослужбовцями в передконфліктних (конфліктних) ситуаціях щодо дотримання ними загальноприйня-тих правил взаємин, надання допомоги у вирішенні протиріч;

- корегування негативних властивостей характеру під-леглого (самовдоволення, поблажливість, хвалькуватість, безвід-повідальне відношення до виконання службових обов'язків то-що). Іноді, навпаки, вимагають корегування такі властивості вої-на, як непевність у собі, схильність звинувачувати себе в усьому.

На закінчення назвемо ще один прийом, якій сприяє реалі-зації в індивідуально-виховній роботі її основних методів, - це психологічна підтримка. Прийом реалізує такі завдання, як ко-регування суспільної або групової думки в колективі по відно-шенню до даного воїна, озброєння його відповідними способами і засобами самоствердження в колективі, організації спілкування і взаємодії зі співслужбовцями, командирами.

 

Висновки

Таким чином, для успішної реалізації у виховному процесі методики індивідуально-виховної роботи командир (начальник) повинен засвоїти зміст даної методики. Разом з тим зрозуміло, що ефективність індивідуально-виховної роботи з підлеглим не буде високою, якщо командир підрозділу не оволодіє всім набором прийомів реалізації методів виховання. Військовий вихователь може розраховувати на успіх тоді, коли досягне досить високого рівня психолого-педагогічної компетентності, здатності побачити і оцінити в підлеглому особистість, індивідуальність і перспекти-ви його розвитку.

Індивідуально-виховна робота приносить вагомі результати тоді, коли одухотворена діловитістю, відданістю інтересам війсь-кового колективу, особистою моральною бездоганністю вихова-теля. Тільки в цьому випадку підлеглі повірять у щирість праг-нення командира допомогти їм стати кращими, позбавитися нега-тивних рис характеру, недоліків у поведінці.

Надані тут рекомендації можуть, звичайно, бути доповнені і скориговані з урахуванням особливостей особового складу і за-вдань, що виконуються підрозділом. Головне ж, що завжди по-винно бути присутнім в індивідуально-виховній роботі, - добро-зичливість і уміння зрозуміти людину.

Контрольні питання та завдання

1.Що повинен знати командир підрозділу про підлеглого?

2.Основні напрямки, форми і методи індивідуальної виховної роботи посадових осіб.

3.Які завдання вирішує індивідуально-виховна робота в під-розділі?

4.Складові вивчення особистості підлеглого.

5.Структура індивідуальної виховної роботи. 

6.Сутність, напрямки та зміст індивідуально-виховної роботи. 

 

Список використаної літератури

 

1.Атаманчук М.О. Індивідуалізація виховання військовослуж-бовців. (Основи теорії, методика і організація): Навч. посіб-ник. – К.: КВГІ, 1996.

2.Бабенко М., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпе-чення військової дисципліни та профілактика правопору-шень. –  К.: ВГІ НАОУ, 2000.

3.Бойко О.В., Голик М.М., Романишин А.М. Інноваційні форми та методи навчання військовослужбовців. Навчально-методичний посібник – Львів: ЛВІ, 2006. – 67 с.

4.Варій