Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Досвід показує, що частіше з все зустрічаються два варіан-ти орієнтації:

підлеглий не бачить у майбутній бесіді сенсу і заздалегідь впевнений в її безрезультативності. Причини такої орієнтації мо-жуть бути різними, в тому числі і така, наприклад, що воїн рахує, що цей спосіб спілкування з командиром (начальником) неадек-ватний очікуванням або ж не бачить в особистості вихователя засіб (умови) вирішення його проблеми;

підлеглий у командирі (начальникові) бачить особу, ін-станцію, яка обов’язково повинна вирішити його проблему, пере-конати, наставити, навчити і т.п.

Четверте правило полягає в тому, що бесіда може забез-печити очікуваний виховний ефект тоді, коли в ній буде повністю реалізована можливість основного методу виховання – переко-нання, який складає фундамент бесіди. У залежності від обставин командир (начальник) може скористатись різними прийомами цього методу: роз’ясненням, спростуванням, доказом, демон-страцією своєї позиції, зразків позитивного досвіду співслужбов-ців тощо.

У випадку, коли доцільність розвитку певної якості підлег-лого не викликає сумнівів, але він не впевнений в тому, що зможе його розвинути у себе, можна застосувати метод навіювання, тобто вплинути словом, інтонацією на вихованця. При навіюван-ні під час бесіди слід орієнтуватись на створення такої психологі-чної атмосфери взаємодії з підлеглим, яка сприяла б некритично-му сприйняттю змісту установок, які повідомляє йому вихова-тель. Це досягається за рахунок сприятливого емоційного фону бесіди, відкритої доброзичливості і сильно вираженого намагання вихователя надати практичну допомогу підлеглому, спираючись на безумовний авторитет джерела інформації, самого командира (начальника).

Важливим етапом індивідуально-виховної роботи є аналіз досягнутих результатів, який повинен здійснювати командир під-розділу кожен день і при необхідності вносити корективи в свою роботу з підлеглими. Для цього необхідно мати об’єктивну інфо-рмацію про стан справ у підрозділі і поведінку військовослужбо-вців. З цією метою використовуються доповіді підлеглих коман-дирів, чергових і днювальних, результати індивідуальних і групо-вих бесід, вечорів запитань і відповідей та інших виховних захо-дів, а також поведінка військовослужбовців на заняттях, в їдаль-ні, у казармі, автопарку тощо.

Результати аналізу обговорюються з молодшими команди-рами, прапорщиками і офіцерами при підведенні підсумків бойо-вого навчання за тиждень, місяць. Тут важливо вислухати думку підлеглих, разом обговорити успіхи і невдачі, дати оцінку роботі підлеглих, а потім прийняти рішення щодо удосконалення інди-відуально-виховної роботи.

У процесі індивідуальної роботи командир (начальник) спирається на своїх помічників – прапорщиків та сержантів. Вона проводиться у межах того колективу, членом якого він є, з опо-рою на громадськість.

Вона здійснюється з воїнами у ході проведення занять із усіх видів бойової і гуманітарної підготовки, у процесі всієї служби.

Так, індивідуальна робота під час гуманітарної підготовки включає: врахування рівня підготовленості кожного воїна і його бойового вишколу, визначення соціально-психологічних рис вої-нів і груп в цілому. Це сприяє активізації виступів воїнів. Допо-магає почувати себе впевнено, коли вони висловлюють свої дум-ки у присутності товаришів.

У процесі вивчення бойової техніки і зброї індивідуально-виховна робота полягає в тому, що, враховуючи їх індивідуальні особливості і підготовленість, вихователь організує додаткові заняття і тренування, культивує наставництво, збуджує зацікав-леність до занять, спирається на досвід солдата, враховує його інтереси, демонструючи при цьому взірець майстерності і любові до своєї справи.

У ході тактичної підготовки індивідуалізація виховних зу-силь командира досягається належною обізнаністю про обстано-вку і майбутні заняття, формуванням у кожного воїна установки на індивідуальні дії, ретельною підготовкою його за темою занят-тя і перевіркою готовності, різним заохоченням активності воїна у поєднанні з керівними вказівками, предметним розглядом кож-ного заняття, діловим розглядом недоречних дій та позитивною оцінкою рішень, які успішно виконані. В ході занять вихователь повинен переконатися, що воїн глибоко зрозумів сутність, зміст майбутніх дій.

Безумовно, що індивідуально-виховна робота проводиться в процесі вогневої та стройової підготовки, озброєння воїнів знаннями військових статутів, організації життя і побуту, повсяк-денної військової діяльності.

Отже, можна зробити висновок про те, що в цілому індиві-дуальна виховна робота - справа складна, творча, тривала і важка, яка потребує серйозної підготовки і досвіду, і відповідно, індиві-дуально-виховну роботу з воїнами в процесі їх військової діяль-ності командир (начальник) повинен проводити постійно і всюди.

 

2. Основні напрямки, форми і методи індивідуальної

виховної роботи посадових осіб

 

Індивідуально-виховну роботу в підрозділах повинні про-водити всі, хто має відношення до вишколу і виховання особово-го складу: командир підрозділу і його заступники, старшини, ко-мандири відділень (екіпажів).

Офіцери, прапорщики, сержанти складають свого роду пе-дагогічний колектив підрозділу, колектив вихователів. Прямими його керівниками є командир підрозділу і його заступник з гума-нітарних питань (якщо він призначається по штату).

Які завдання вирішує індивідуально-виховна робота в підрозділі?

Первинне вивчення прибулих у підрозділ воїнів, визна-чення тих, хто потребує більш уважного відношення до себе.

Організація постійного контролю за життям і діяльністю підлеглих, забезпечення об’єктивної інформації про їх настрої, поведінку.

Забезпечення пильного несення особовим складом гарні-зонної, вартової і внутрішньої служби.

Підтримання статутних взаємовідносин між воїнами під-розділу.

Організація допомоги і взаємодії під час бойової та гума-нітарної підготовки.

Постійний аналіз виконання морально-етичних норм вій-ськовослужбовцями у повсякденній життєдіяльності.

Грамотна дисциплінарна практика, уміле застосування заохочень із урахуванням особливостей воїнів.

Організація роботи з військовослужбовцями, схильними до протиправної поведінки.

Постійна і конкретна турбота про збереження здоровя особового складу.