Мова як суспільне явище

Грецизми розпізнаються за звуками [а], [е], [ф] на початку слова: абісаль, абластика, авто (‘само’, наприклад: автобіографія), еврика, фаетон, фаза, фенотип; поєднанням приголосних [кс], [пс], [мв], [мп], [ск]: синтаксис, психологія, амвон; за кореневими морфемами атмо, анім, біблі, дем, есте, гео, аер, біо, лог, фон, лекс: атмометр, анімація, бібліографія, демократія, біографія, фонація, лексикон; за суфіксами -іст, -іс(-ис), -ада, -ит, -изм, -ізм, -ос: анархіст, ірис, декада, гастрит, історизм, матеріалізм тощо.

Запозичення з латинської мови почали проникати через посередництво старослов’янської мови ще за часів Київської Русі, а в XV-XVIII ст. – здебільшого через польське посередництво. Це були переважно слова на позначення понять із галузі побуту, науки, мистецтва, суспільно-політичних відносин: автор, адміністратор, ангіна, апеляція, апробація, арена, аудиторія, декламація, диктатура, конституція, лабораторія, лекція, республіка, ректор, цензура, цирк. З латинської мови також запозичені деякі власні імена: Валентина, Валерій, Віктор, Вікторія, Віталій, Марина, Павло, Юлія та ін.

Слова, запозичені з латинської   мови,   мають  кінцеві   звукопоєднання   [-ум],    [-ус], [-ціjа], [-тор], [-ент], [-ура] та інші: акваріум, радіус, активація, активатор, акцент, диктатура.

Слова із тюркських мов інтенсивно запозичувалися тоді, коли Київська Русь спілкувалася з сусідніми племенами – аварами, печенігами, половцями, хазарами та ін. В українській мові функціонують такі тюркізми: отаман, бусурман, барабан, буран, кабан, в’юк, кабала, казна, караул, орда, товариш, сарай, ізюм, кавун, гарбуз, баклажан, кизил, аршин, чарка, базар та ін. Тюркізмам властивий повтор голосних у словах: саман, чадра, чалма, чекмінь, сундук, чубук; кінцеві звукопоєднання -лик, -ча: балик, алича, парча.

Серед запозичень із західноєвропейських мов є чимало слів з французької, англійської, німецької та інших.

Із французької мови запозичено слова на означення найрізноманітніших понять, явищ життя суспільства – військової справи, мистецтва, назви продуктів, страв, одягу тощо: азарт, ажур, салют, парад, марш, десант, арсенал, партизан, рикошет, бригантина, салон, реверанс, профіль, паж, ложа, саботаж, рутина, рулетка, реформа, режим, прем’єр, бра, батон, кафе, жакет, пальто, костюм, гардероб, парфумерія, торшер, екіпаж, турне, купе, гофре, шасі, парі, шофер, гараж, дуель, тираж.

З англійської мови запозичені, головним чином, слова зі спортивної лексики: ринг, баскетбол, спортсмен, фініш, аут, матч, старт, теніс, спінінг, футбол, хокей, рекорд, нокаут, боксер. Наявні й інші запозичення з англійської мови: фокстрот, джентльмен, джин, парламент, мітинг, джгут, смокінг, пуловер, репс, нейлон, джерсі, кекс, пудинг, джаз, поні, парк, офіс, ніпель, бар, блок, шхуна, баржа, бот, бриг, вельбот, мічман тощо.

З німецької до словника української мови увійшли слова, що стосуються воєнної справи: броня, панцир, котел, князь, єфрейтор, командир, лафет, патронташ, штаб, юнкер, пакгауз, офіцер тощо. Серед слів, запозичених з німецької мови, також назви понять, що стосуються торгівлі: агент, акція, вексель, прейскурант, процент; побутовізми, назви тварин, рослин, мінералів тощо: галстук, гамаші, графин, фуганок, пудель, редька, кварц, селітра, рюкзак, ролик, рапіра, пульт, паритет, офіціант, нікель та ін.

Запозичення із голландської мови стосуються переважно мореплавства, хоча є й деякі інші: боцман, гавань, компас, матрос, бак, буй, баркас, флот, шкіпер, каюта, фарватер, вимпел, руль, рейд, румб, пакетбот, нок, яхта, ял (ялик), брезент, анкерок. 

Слова, запозичені з італійської та іспанської мов, пов’язані переважно з мистецтвом та архітектурою: алегро, арія, віолончель, речитатив, тенор, сценарій, рондо, партитура, опера, новела, меццо-сопрано, акорд, акомпанемент, лібрето, балкон, арка, мозаїка (італ.), гітара, кастаньєти, серенада, мантилья (іспан.). Інші слова: валюта, вілла, газета; вермішель, макарони; сальдо, портал, примадонна, нетто (італ.); карамель, пастила, томат; пума, наваха, пуебло (іспан.).

Небагато слів засвоєно із фінської мови: камбала, морж, нерпа, норка, пельмені, салака, сьомга та ін.

 

Фонетичне та морфологічне засвоєння іншомовних слів

 

Ми вже знаємо, що іншомовні слова в літературній українській мові можуть мати різну долю. Одні з них, часто й широко (або довго, з давнього часу) вживаючись у мові, цілком засвоюються, і ніхто не відчуває їх іншомовності. Так, наприклад, давнозасвоєні слова грамота, крейда, буква та нові – партія, партизан – ми сприймаємо як свої, звичайні слова української мови. Вони так міцно вросли в мову, що мають коло себе цілі гнізда споріднених слів: грамота – грамотний, грамотність та ін.; партія – партієць, партійний, партійність, позапартійний, безпартійний та ін. Ці слова широко ввійшли в усну розмовну й у писемну мову. Інші слова, наприклад: коефіцієнт, силогізм, аргумент, конгломерат, кон’юнктура, стратосфера і т.п., – уживаються рідше, до того ж переважно в науковій мові, часом – тільки в спеціальних галузях знання.

При засвоюванні українською мовою слова іншомовного походження підпорядковуються її графічній, звуковій та граматичній системі. Ознака графічного освоєння чужих слів – написання їх літерами української абетки: дебет ‘ліва сторона бухгалтерського рахунку’ – латин. debet. Наслідком фонетичного засвоєння є заміна невластивих українській мові звуків близькими до них: у грецькому слові theorіа початковий міжзубний [th] замінено українським [т] – теорія. Фонетичних змін зазнають слова, які засвоюються усним шляхом. Наприклад, слово color (латинського походження) в українській мові засвоїлося у формі колір (зберігаючи чергування [о] – [і]: колір, кольору і т.д.). Російське слово ноготки (назва