Мова як суспільне явище

2.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 86-96.

3.Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова. – К., 1998. – С. 82-102.

4.Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х., 1998. – С. 69-72, 74-85.

5.Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 92-97, 104-108.

6.Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К., 2000. – С. 135-136.

7.Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 85-93.

8.Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 238, 521.

 

Одну і ту ж думку можна висловити різними мовними засобами: 

З якою метою ти з’явився? Для чого ти прийшов? Чого ти приперся?

Зміст запитання однаковий, а стилістична різниця помітна. Друге речення – це звичайне нейтральне питання. Порівняно з ним, перше речення звучить дещо книжно, офіційно, а третє явно грубе, розмовне. Відбір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування. У найзагальніших рисах функціонально-стильове розшарування лексики можна зобразити таким чином:

 

 

Стилістично нейтральна лексика

 

При стилістичній характеристиці слова враховується, по-перше, його належність до одного із функціональних стилів чи відсутність функціонально-стильової закріпленості, по-друге, емоційне забарвлення слова, його експресивні можливості.

Основу лексичного складу мови становить стилістично нейтральна (міжстильова) лексика, що вживається в різних жанрах усіх стилів і є стилістичним тлом (фоном) для інших шарів лексики, яким притаманне певне стилістичне забарвлення. Для нейтральної лексики не властиве оцінне чи емоційно-експресивне забарвлення.

Ці слова є в усіх граматичних класах, за винятком вигуків, які мають яскраву експресивність, бо служать засобом вираження емоцій. До нейтральної лексики належать всі числівники, майже всі займенники, більшість службових слів.

Стилістично нейтральна лексика охоплює назви явищ природи: блискавка, вітер, грім, дощ, повінь, посуха; назви рослин і тварин: верба, дуб, тополя, явір, яблуня, жито, овес, пшениця; жайворонок, куріпка, курка, одуд, ведмідь, корова, собака; назви органів людського тіла: голова, нога, око, рука, язик; назви будівель та їх частин: будинок, церква, вікно, двері, дах, склепіння, стеля, підлога; назви дій і станів, місця, часу, простору: ходити, робити, носити, жити, спати, шукати; там, тут, сьогодні, учора, далеко, близько тощо.

Інші групи слів можна назвати лексикою вузького стилістичного призначення. Вони характерні для одного стилю або для кількох.

 

Стилістично забарвлені слова

 

Стилістично забарвлена лексика співвідноситься з одним чи кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Ці слова часто виступають як паралельні до нейтральних: розуміти (нейтральне), усвідомлювати (книжне), кумекати (розмовне); піти (нейтральне), вирушити (книжно-офіційне), ушитися (просторічне); збори (нейтральне), збіговисько (зневажливе); високий (про чоловіка – нейтральне), довготелесий (розмовне).

 

Книжна лексика

 

Серед стилістично забарвленої лексики найбільш чітко протиставлені книжні та розмовні слова (втручатися – влазити, сунутися; позбавитися – відкараскатися). 

Першу групу слів частіше зустрічаємо в писемній мові (назвемо їх книжними), другу – в усному мовленні (розмовні слова).

Спільною ознакою книжної лексики є до деякої міри відчутний відтінок “книжності”, тобто у побутовому мовленні такі слова будуть “чужими”.

До цього шару слів належать такі, що властиві книжному мовленню в цілому (еквівалентний, престиж, ерудиція, передумова), і лексеми закріплені за певним функціональним стилями (протокол, ухвала – за офіційно-діловим; монокультура, синтаксис – за науковим). Ця друга група слів може бути поділена на наукову, офіційно-ділову та публіцистичну лексику. 

Наукова лексика представлена термінами всіх галузей наук та номенклатурним назвами.

Термінологічна лексика посідає велике місце у словнику сучасної української літературної мови. У наш час у розвинених мовах близько 90% нової лексики становлять науково-технічні терміни.

Термін (від латин. ‘кінець’, ‘кордон’) – одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять. Терміни не тільки називають, а й логічно вичерпно, точно визначають поняття, тобто містять у собі більше інформації, ніж нетермінологічні одиниці лексики.

Терміни поділяються на загальновживані (аксіома, ідея. постулат, гіпотеза, формула) і вузькоспеціальні, уживані в якійсь одній галузі науки (дільник, частка).

З мовного погляду з-поміж термінів виділяються однослівні (атом, кисень, синус, корінь, натура), терміни-словосполучення (заяча губа, важкі метали). У військовій та спортивній галузях зустрічаються терміни-речення (кроком руш!). За зовнішніми ознаками терміни розпізнати не можна. Якщо за даним словом стоїть поняття і цим поняттям оперує певна галузь науки, то це і є термін. З розвитком науки може настати момент, коли між терміном та позначуваним ним поняттям виникає суперечність. Наприклад, атом утворено від грецького atomos (‘неподільний’). З поглибленням наукових досліджень з’ясувалося, що атом подільний. Термін залишився, але в нього з’явилася невідповідність форми і змісту. Питанню упорядкування термінології надається величезної уваги. Ця проблема набула міжнародного значення.

У складі української термінологічної лексики є компоненти, утворені на питомому ґрунті (нерідко як