Мова як суспільне явище

У загальнонародній мові емоційно нейтральне слово звичайно має кілька емоційно-експресивних синонімів, які різняться ступенем вияву почуттів (хороший – чудовий, прекрасний, захоплюючий, чудесний, блискучий, дивовижний, разючий та ін.). Саме за емоційно-експресивними ознаками слова нашої мови поділяються на урочисті, риторичні, поетичні, жартівливі, іронічні, фамільярні, осудливі, презирливі, вульгарні, лайливі та ін.

Розвитку емоційно-експресивної оцінності в слові сприяє постійне переносне, метафоричне вживання. Так, метфоризувалися назви багатьох тварин, вживані звичайно з різко негативною оцінністю. Остаточно визначає експресивно-емоційне забарвлення слова той контекст, у якому слово вживається. Тут нейтральні слова під впливом оточення можуть набувати оцінності, урочиста лексика сприймається іронічно, лайлива – як засіб вияву позитивних емоцій та ін.

Контекст може бути організований так, що в ньому слово буде сприйматись і в прямому, і в переносному значеннях одночасно. Таке зіткнення двох значень слова помітно посилює його експресивність: “Тупими довбнями штампу вже на перших сторінках зустрічають читача отакі блискучі (тобто витерті до блиску) епітети, як “незвіданий світ”, “тісні шеренги”, “щасливий спів”, “стрімкий зліт” (разів декілька), “палкі мрії” – і нєсть їм числа” (журн.).

Отже, емоційно-експресивні відтінки значення слова є одним із складників його стилістичної характеристики. Це важливий фактор при доборі мовних засобів: слова з емоційно-експресивним значенням вживаються переважно у тих текстах, де постійно й послідовно виявляється емоційно-оцінне, характеризуюче ставлення до об’єкта. Найчастіше це розмовне мовлення, художні тексти, окремі жанри публіцистики.

 

Стилістичні функції книжної та розмовної лексики

 

Книжна лексика переважно вживається у письмових різновидах літературної мови: наукових статтях, підручниках тощо. 

Основна сфера застосування термінологічної лексики – офіційно-діловий та науковий стилі. У науковому стилі терміни, що виникли шляхом метафоризації, втрачають образність під впливом контексту: “Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив Тарас Шевченко” (журн.). У суто наукових текстах, призначених для фахівців певної галузі, терміни не пояснюються. Пояснення бувають у науково-популярній та навчальній літературі. Уведення термінів до тексту може бути здійснене в найрізноманітніших формах. Безпосереднє визначення: “Метри – це чіткі закономірності, яким підкоряється віршовий ритм” (журн.) Поступове підведення до терміна, тобто термін називається після розгорненого опису поняття: “Бджоли та інші тварини не уявляють собі наслідків своїх дій. Складна поведінка бджіл – це прояв багатьох послідовних рефлексів. Така послідовність рефлексів, що виявляється у складній поведінці тварин, зветься інстинктом”(журн.). Застосовується й синонімічна форма введення: “Ідіоми – стійкі звороти мови, в які входило основне слово, були класифіковані за тематичними групами” (підручн.). Аналогізація, тобто використання при введенні терміна подібних, відомих читачеві прикладів: “Жартома цю теорію можна назвати бутербродною. Але саме так і назвав її доктор Райт – опсонічна (від грец. ‘готую їжу’), і справді, на думку Райта, в організмі людини відбувається щось на зразок бенкету. Спочатку в крові виникають певні речовини. Вони немовби мастять зверху мікробів, роблять з них бутерброд з маслом. А фагоцити (клітини організму, здатні активно захоплювати щільні часточки і, якщо вони органічного походження, перетравлювати їх), які дуже полюбляють сухий хліб, охоче їдять мікроби з маслом” (журн.). Ще один спосіб уведення терміна в текст – його етимологізація, тобто пояснення походження: “Слово ентропія перейшло в теорію інформації з термодинаміки, де воно служило мірою невпорядкованості в фізичній системі” (журн.). Терміни можуть бути пояснені в дужках або у виносці під текстом: “Якщо зустрічались омографи (слова, однакові написанням, але різні значенням і вимовою), учні пояснювали їх” (газ.).

Термінологічна лексика широко використовується в публіцистичному стилі. Однак наявність такої лексики не повинна ускладнювати сприймання тексту. Тут терміни вживаються не лише для того, щоб назвати поняття, а й для того, щоб з’ясувати сутність явища, розкрити його зміст: “Відомо, що гектар лісу протягом року поглинає щонайменше тонну вуглецю. Сосна – вічнозелене дерево. І багато киян, проводячи в цьому місці хвилини й години відпочинку,