Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890 – 1918 рр.)

-показати процеси політико-ідеологічного й організаційного становлення національних секцій австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині, їх місце в політичному спектрі;

-охарактеризувати особливості розвитку соціал-демократичного руху на Буковині, його становища в структурі СДРПА; 

-з’ясувати чинники загострення міжнаціональних суперечностей у соціал-демократичному русі та поступової фактичної дезінтеграції СДРПА після 1905 р.;

-розкрити конкурентну боротьбу національних секцій австрійської соціал-демократії за вплив на робітничий рух, профспілки напередодні Першої світової війни;

-висвітлити участь соціал-демократів у національних репрезентаційних інституціях і визвольних змаганнях періоду Першої світової війни;

-визначити місце та роль соціал-демократії в революційних подіях і державотворенні в 1917–1918 рр.

Для розв’язання дослідницьких завдань застосовано загальнонаукові методи: аналітичний, синтетичний, логічний, індуктивний, систематизації (класифікації) тощо, спеціально-історичні: ретроспекції, періодизації (діахронний), порівняльно-історичний, синхронічний, проблемно-хронологічний, а також описовий та історико-генетичний для аналізу й характеристики окремих джерел та їх груп.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1890–1918 рр. Нижня межа визначається початком організаційного оформлення соціал-демократичного руху в регіоні й виникненням Галицької робітничої партії як складової австрійської соціал-демократії, верхня – розпадом Австро-Угорської імперії і разом із нею єдиної федеративної СДРПА, революційними подіями жовтня–листопада 1918 р. та утворенням на досліджуваних теренах нових національних держав.

Географічні межі дослідження включають весь Галицький коронний край і герцогство Буковина в складі Австро-Угорської монархії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в концептуальній постановці проблеми та спеціальному, комплексному дослідженні історії соціал-демократичного руху в Галичині й на Буковині у контексті суспільно-політичного життя в Австро-Угорщині та процесів у міжнародному робітничому й соціалістичному рухах кінця ХІХ – початку ХХ ст. На значному конкретно-історичному матеріалі та на прикладі Галичини й Буковини простежено ідейну еволюцію та політичне становлення національних секцій СДРПА, здійснено порівняльний аналіз їх соціальної бази, організаційної структури, методів практичної діяльності, уперше у вітчизняній історіографії докладно розкрито позицію лідерів і теоретиків австрійської та польської соціал-демократій в українському питанні. Обґрунтовано місце та роль соціал-демократії як лівого крила національно-визвольних рухів і відповідних національно-політичних таборів напередодні та в роки Першої світової війни. Відтворено маловідомі й нові сторінки політичних біографій провідних діячів робітничих партій. До тексту дисертації залучено матеріал неопублікованих раніше архівних документів, преси досліджуваного періоду, численних праць діячів соціал-демократії, мемуарних джерел тощо, переважна частина якого вперше вводиться в науковий обіг.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання конкретно-фактичного матеріалу та висновків праці в подальших наукових розробках з історії суспільно-політичних процесів у Центрально-Східній Європі ХІХ–ХХ ст., політологічних, регіональних та інших дослідженнях, при написанні узагальнюючих праць з історії України, Австрії, Польщі.

Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці нормативних курсів з нової історії країн Європи й Америки, теорії та історії політичних партій, порівняльної політології тощо, спецкурсів, підручників і посібників для студентів вищих навчальних закладів, в оновленні музейних експозицій, а також у практичній діяльності політичних партій і громадських організацій на сучасному етапі.

Особистий внесок здобувача. Дві монографії та 11 статей були виконані здобувачем у співавторстві. Зокрема в монографії “Лідери західноукраїнської соціал-демократії” особисто авторові належить 50% (9 ум. друк. арк.), “Прикарпаття: спадщина віків” – 5% (5 арк.). У статтях, присвячених персоналіям (В.Старосольському, М.Ганкевичу, О.Безпалку, Л.Ганкевичу, В.Темницькому, А.Чернецькому), авторові належить 50% (по 0,5 арк.), політичному портрету С.Вітика – 50% (0,2 арк.). У статті з історії наддніпрянської політичної еміграції в Австро-Угорщині авторові належить 50% (0,3 арк.), в енциклопедичній статті про УСДП – 50% (0,1 арк.).

Апробацію результатів дослідження здійснено на засіданнях кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, у виступах на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференціях: “Соціал-демократична ідея в українському та європейському політичному просторі” (Міжнародна науково-практична конференція, 9–10 лютого 2001 р., м. Київ), “Володимир Винниченко й українська соціал-демократія” (Всеукраїнська наукова конференція, 16 листопада 2002 р., м. Кіровоград), “Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя” (Міжнародна наукова конференція, 18–20 листопада 2003 р., м. Тернопіль), “Соціал-демократія й соціальна політика: європейський досвід і українські перспективи” (Міжнародна наукова конференція, 21–22 листопада 2003, м. Київ), на конференціях у рамках науково-методологічного проекту “Україна соборна” (Івано-Франківськ, 2004; Переяслав-Хмельницький, 2005), на ХІІІ Міжнародній міждисциплінарній конференції з юдаїки (31 січня – 2 лютого 2006 р., м. Москва) та інших, щорічних звітно-наукових конференціях кафедр Прикарпатського національного університету.

Основні результати дослідження викладенні в 38 наукових публікаціях (25 без співавторів), із них 22 – у фахових виданнях.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (1234 найменування). Загальний обсяг дисертації – 476 с., з них основного тексту – 398 сторінок.

 

 

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито її зв’язок із науковими програмами, визначено об’єкт і предмет, завдання, наукову новизну та практичне значення дисертаційного дослідження.

У першому розділі – “Джерела та історіографія” – подано аналіз стану наукової розробки теми та джерельної бази дослідження.

Історіографію проблеми можна умовно поділити на вітчизняну і зарубіжну, а за хронологією – на праці, опубліковані в досліджуваний період, міжвоєнну, післявоєнну та сучасну (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.) історіографію.

Першi спроби узагальнення