Головна функція економіки

 

Економіка – це процес суспільного відтворення, що історично склався у межах окремої країни. Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних ланок та упорядкованих зв'язків, які забезпечують її стійкість, цілісність і динамізм.

Структуру економіки розглядають у вузькому і широкому понятті. У вузькому понятті – це комплекс галузей з виробництва товарів і послуг з відповідними технологічними і міжгалузевими зв'язками. В широкому понятті вона охоплює не тільки пропозиції виробництва, а й форми його організації та управління, механізм державного ринкового регулювання.

У сучасному розумінні термін «економіка» має різні трактування.

1. Економіка як об’єктивна сфера господарської діяльності, де створюються необхідні для людей блага (продукти, послуги). У такому розумінні економіка – це господарська система, в якій людина як розумна істота здійснює усвідомлену діяльність з метою добування життєво необхідних для неї благ. Економіка з’являється тоді, коли інстинктивні дії людей щодо споживання готових дарів природи доповнюються доцільною трудовою діяльністю. Людина як істота біологічна споживає природні блага. Цим вона практично не відрізняється від тварин. Але людина здатна споживати природу шляхом її зміни чи переробки. Цей процес збігається з появою соціальних зв’язків між людьми. Тим самим людина стає не тільки біологічним, але й соціальним індивідом. Такий вид діяльності вже має економічний характер.

2. Економіка як наука, що має складну структуру. Основу економічної науки становлять загальні теорії, що вивчають фундаментальні економічні явища (економічна теорія, соціальна економіка, інституціональна економіка), історичні закономірності розвитку об’єктивних процесів (історія господарства та економічна історія) та наукової думки (історія економічних вчень), особливості функціонування економічних явищ на різних рівнях (економіка та управління підприємствами; регіональна економіка; економіка та управління світовим господарством; міжнародні економічні відносини). Функціональні економічні науки (фінанси; грошовий обіг; кредит; економічна статистика, демографія, економіка праці, економічна кібернетика) досліджують ті конкретні процеси, що пронизують усі сфери економічного життя. Галузеві економічні науки вивчають специфічні умови функціонування окремих галузей. Це, наприклад, – економіка промисловості; економіка транспорту і зв’язку; економіка сільського господарства; економіка будівництва; економіка послуг; економіка ЖКГ та ін.

Крім того, в суспільній науці активно здійснюється інтегрування різних сфер знання, що приводить до появи нових наукових напрямів дослідження, таких як економічна соціологія, економічна психологія, філософія господарювання, правова економіка і т. ін.

Отже, економіка є об’єктом пізнання багатьох наук, кожна з яких обирає свій предмет для аналізу та дослідження, тобто коло тих явищ, процесів і законів, що характеризуються специфічними рисами і оформлюються в певну систему знань. Економічна теорія в системі економічних наук посідає центральне місце.

Головна функція економіки полягає в тому, щоб постійностворювати такі блага, які необхідні для життєдіяльності людини. Економіка допомагає задовольнити потреби людини в світі обмежених ресурсів.

 

 

Прагнучи до задоволення своїх потреб, суспільство все більше і більше стикається з браком ресурсів, необхідних для виробництва матеріальних благ і послуг. Сукупні потреби суспільства завжди обганяють можливості їх задоволення. Це пояснюється рядом обставин: з одного боку, невідновлюваністю багатьох ресурсів (нафта, вугілля, руда), а з іншого боку, обмеженістю запасів або виробництва.

Основна економічна проблема: «Як задовольнити необмежені потреби в умовах обмежених ресурсів?».

Насамперед про фактори виробництва, таких, як земля, робоча сила, засоби виробництва і підприємництво. Зупинимося на них більш докладно.

Головними складовими основної економічної проблеми є:

1. Земля – це природні ресурси і сама земля, яка дуже обмежена як за своїми розмірами, так і можливостям її використання. В економічній науці це поняття має ширше значення, ніж в повсякденному використанні. Під ним найчастіше розуміється щедрість природи, тобто всі ресурси: від мінералів, лісу і до повітря. У багатьох випадках ці ресурси не знаходяться у вільному стані і можуть бути отримані у формі екстрактів.

Природні ресурси поділяються на відновні і невідновні. Для них характерне нерівномірне розміщення по території і не завжди наявна доступність їх використання.

2. Робоча сила включає в себе розумову і фізичну працю, який в результаті прогресу людства розвивається в напрямку заміни фізичної праці розумовою. Цей фактор, незважаючи на безробіття, обмежений по своєму професійному і інтелектуальному складом.

3. Знаряддя праці – це все те, за допомогою чого виробляються товари та послуги: виробничі можливості, створені людьми у формі обладнання, інструменту, будівель і т. д. Їх особливість полягає в тому, що вони повинні відтворюватися в розширеному обсязі, з тим, щоб мати можливість постійно збільшувати виробництво товарів і послуг. Але це розширення не можна розуміти як просто кількісне збільшення, скоріше мова йде про збільшення продуктивності, ступінь якого залежить від багатства нації.

4. Підприємництво – це особливий внутрішній властивість, якою наділені не всі люди. Воно пов'язане з ризиком, вмінням вести господарство на основі постійного пошуку нового.

5. Капітал – це вкладене у справу, функціонуюче джерело у вигляді засобів виробництва.

Дефіцитність факторів виробництва трансформує цю основну економічну проблему в проблему здійснення серії виборів: що і скільки товарів і послуг виробляти і як їх розподіляти?

У даному випадку мета вибору полягає в тому, щоб встановити оптимальне співвідношення між максимально можливим асортиментом продукції і послуг,