Дослідження основних віх Великої грецької колонізації

 

Вступ

Розділ І. Причини та характер

Розділ ІІ. Західний напрям колонізації

Розділ ІІІ. Південний та північно-східний напрями

Висновки

Список використаних джерел та літератури

 

 

У світовій історії Стародавня Греція виділяється і займає визначне місце. Тут на порівняно невеликій території закладається античний світ, виникає і досягає найвищих вершин антична цивілізація з такими яскравими проявами, як філософія, образотворче мистецтво, республіка.

Актуальність теми полягає у дослідженні важливого явища в історії античної Греції, як Великої грецької колонізації. Адже вона стала тим стимулом формування та розвитку античної цивілізації в багатьох районах Середземного та Чорного морів. Велика кількість міст-колоній стали центрами античних держав, які визначали історію окремих регіонів античного світу. Багато сучасних європейських міст є колоніями греків або засновані на їх руїнах та нині відіграють важливу роль в суспільно-політичному та соціально-економічному житті європейських країн.

Мета курсової полягає у дослідженні основних віх Великої грецької колонізації.

Відповідно до мети були сформулюванні такі основні завдання дослідження:

описати процес колонізації;

проаналізувати основні причини та характер Великої грецької колонізації;

визначити основні її напрямки та поширення;

дослідити вплив колонізації на розвиток метрополій та самих колоній.

Об'єкт курсової явище Великої грецької колонізації в історії античної Греції.

Предмет курсової роботи особливості, процес та наслідки колонізації.

Хронологічні рамки дослідження обмежуються VIII – VI ст. до н. е..

Територіальні межі – це територія Західного, Східного та Південного Середземномор'я, узбережжя Сицилії та Південної Італії, акваторія Чорного моря.

Історіографія дослідження Великої грецької колонізації виділяються декілька етапів. Перший можна охарактеризувати як антикварно-публіцистичний або аналітичний. Він охоплює першу половину XIX ст. У цей час побачила світ оглядова праця Р. Рошета «Історична критика облаштування грецьких колоній» (1814 р.), присвячена Великій грецькій колонізації. Книга містила відомості, взяті, переважно, із стародавніх джерел. Проте Р. Рошет не тільки зібрав відомості про грецькі колонії, а й торкнувся таких теоретичних проблем, як причини, рушійні сили і мотиви колонізації.

У цей же час зароджується і російська історіографія Великої грецької колонізації. У 1865 р. вийшла праця Ф. Ф. Соколова «Критичні дослідження, що відносяться до найдавнішого періоду Сіцілії», в якій було піддано критиці німецький скептицизм по відношенню до стародавніх джерел, вказано на недоліки праць деяких німецьких вчених і проаналізовано легендарну і історичну традиції про заснування грецьких колоній в Сіцілії.

З кінця ХІХ ст. починається якісно новий етап вивчення історії Великої грецької колонізації, якому були притаманні фактологічна точність і критичний відбір античних джерел. Результати аналітичних досліджень були узагальнені у «Підручнику грецьких державних старожитностей» К. Германа (1855 р.) та в «Керівництві по грецьким державним старожитностям» Г. Гілберта (1885 р.), в яких містився огляд грецьких колоній і їх державного устрою, аналізувались стосунки колоній з метрополіями. Але основним результатом досліджень цього періоду була сформульованість двох теорій – «торгівельної колонізації» (Е. Мейєр) та «аграрної» (Ю. Белох, П. Гіро).

Теоретичними питаннями історії колонізації займався В. В. Латишев. У 1887 р. він висловив думку, що головною причиною проникнення греків у Надчорномор'я були їх торгівельні інтереси.

Перший ґрунтовний нарис грецької колонізації був написаний С. О. Жебелєвим, як складова загального курсу з історії Греції (1936 р.). На його думку, причиною колонізаційної активності греків був економічний переворот VIII-VII ст. до н. е.

У повоєнний час вийшла книга О. О. Ієссена “Грецька колонізація Північного Причорномор'я” (1947 р.), в якій автор висловився про двобічний характер колонізаційного процесу.

Післявоєнні дослідження північно-причорноморських колоній дали можливість В. В. Лапіну на конкретному матеріалі дослідити процес проникнення греків у Нижнє Побужжя. У своїй книзі “Грецька колонізація Північного Причорномор'я” (1966 р.) автор докладно проаналізував роботи з питань грецької колонізації і дійшов висновку про її аграрний характер і спростував теорію О. О. Ієссена про двобічність колонізаційного процесу.

Історіографічний характер має монографія В. П. Яйленко «Грецька колонізація VII-VI ст. до н. е. « (1982 р.). Крім докладного аналізу досліджень з питань колонізації, починаючи з кінця XVIII ст., автор аналізує епіграфічні джерела, зокрема грецькі декрети про формування і виведення колоній, а також їхнє правове влаштування.

Структура роботи. Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

Переломним в історії Греції був період VIII -VI ст. до н. е.. У результаті подальшого розвитку продуктивних сил грецького суспільства саме в цей час відбуваються значні зрушення в різних галузях виробництва: отримує розвиток гірничорудна справа, різні види ремесел, мореплавство, сільське господарство. Міста перетворюються на центри ремесла і торгівлі. Все підсилююча соціальна диференціація загострює боротьбу між родовою земельною аристократією і широкими колами вільного і невільного населення. В обстановці цієї напруженої соціальної боротьби відбувається формування класового рабовласницького ладу. У сформованих умовах виняткового значення набуває колонізація – виселення частини жителів з міст Греції на узбережжя інших країн, де виникають нові самостійні поліси.  

Зважаючи на те, що антична Греція була розташована на багатьох островах Егейського моря та на самому узбережжі Балканського півострова, морська справа була