Методика проведення занять ознайомлення з українським одягом у старшій групі дошкільного навчального закладу

 

Актуальність дослідження. У кожну історичну епоху виховується не абстрактна людина, а представник того чи іншого народу, носій певної національної культури. Сьогодні перед нами поставлено завдання виховати інтелектуальну, інтелігентну, високогуманну людину, патріота свого народу, землі своїх батьків.

Нині настали сприятливі умови для подолання духовного занепаду нашого суспільства, відродження та розвитку національної освіти, культури. Настав час сприймати нашу історію очима і серцем українського патріота, бо ще не всі маємо достатньо розвинуте почуття національної гідності, не вміємо шанувати і любити свою минувшину так, як інші народи. Немає сумніву у тому, що нам ще багато разів доведеться заглиб-люватися в наше минуле, щоб у скарбниці давньої краси – народній культурі – черпати сили для подальшого руху вперед. Звертаючись до історичних святинь, прагнучи осягнути споконвічне, нетлінне, маємо чітко усвідомлювати: животворним корінням, що першим чутливо вбирає цілющі соки, є дошкілля. В цьому його безумовний пріоритет і першозначення.

У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.) за-значено, що дошкільне виховання є вихідною ланкою в системі безперервної освіти, становленні і розвитку особистості. Дошкільне виховання спрямовується на практичне оволодіння рідною мовою в сім’ї та дошкільному закладі; виховання поваги й любові до батьків, родини, Батьківщини, започаткування моральної орієнтації в національних і загаль-нолюдських цінностях. Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності, а саме: розвиток у дитини духовності як домінуючого у структурі особистості. Саме це є основною метою концепції дошкільного виховання, а головним її завданням є формування творчої індивідуальності на національній основі і водночас розвитку на рівні сучасності.

Національно-державне, духовно-культурне відродження України зумовило всесторонній процес відродження українознавства. У здійсненні основного завдання – “виколисувати” з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності, неабияка роль належить українознавству. Велінням часу є осмислення українознавства як освітньої й наукової системи, як філософії суспільства й політики держави. Введення українознавства в систему освіти (виховання й навчання) здійснюється відповідно до вимог “форм і методів”, рекомендованих Міністерством освіти України.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

Провідні психологи (В. Т. Ананьєв, Л. І. Божович, Л. А. Венгер та ін.), досліджуючи психологічні механізми особистості і розкриваючи вікові особливості дітей, звертають увагу на необхідність своєчасного виховання моральної свідомості, відповідних почуттів і поведінки. Саме дошкільний вік є найсприятливішим для закладання будь-яких основ виховного процесу.

Головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості – відчуття належності до певної нації, яка виявляється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи). Основою національної самосвідомості є національні почуття – комплекс емоцій, які фіксують суб'єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя, а також до інших народів. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість.

Актуальність обраної темиполягає також у тому, що сучасний період розвитку суспільства в нашій незалежній державі відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти на основі принципу народності, що дозволяє формувати духовно багате підростаюче покоління.

Вивчення праць В. Сухомлинського, С. Русової, К. Ушинського показує, що виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без ознайомлення в сім’ї, дитячому садку, школі з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання.

Дошкільний навчальний заклад виконує важливу роль у вихованні дітей, формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам’яті, духовності, національного характеру. Адже все, що закладається дитині в період навчання і виховання в дитячому садку визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку.

Питання національного патріотичного виховання дошкільників, ознайомлення дітей з національним одягом розглядали багато науковців: А. Богуш, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський.

Формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості нерозривно пов’язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства. Виховання особистості вимагає передусім удосконалення виховного процесу, врахування особливостей кожної дитини.

Таким чином, актуальність проблеми й зумовила вибір нами теми дослідження: «Методика проведення занять з ознайомлення з українським одягом у старшій групі дошкільного навчального закладу «.

Об’єктом курсової роботи є: художньо-мовленнєва й народознавча діяльність старших дошкільників.

Предмет: методика проведення занять з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з українським одягом.

Мета дослідження: виявити й експериментально перевірити методичні особливості проведення занять з ознайомлення з українським одягом для дітей старшого дошкільного віку.

Завданнями курсової роботи є:

- висвітлити теоретичні аспекти народознавчого виховання дітей дошкільного віку;

- виявити зміст і напрями роботи із ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з українським національним одягом;

-виявити ступінь засвоєння знань у дітей старшого дошкільного вікупро національний одяг українців.

Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний).

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, 10 таблиць, висновків до кожного з розділів і загального висновку, списку використаних джерел, додатків. Обсяг курсової роботи займає 50 сторінок.