Аналіз основних видів мотивації учнів на уроках

 

1.1 Мотивація навчання як педагогічна проблема

1.2 Класифікації мотивів

1.3 Структура мотиваційної сфери навчання школярів. Потреби в системі мотивації навчальної діяльності

2.1 Роль процесу навчання у розвитку мотивації пізнавальної діяльності

2.2. Методика вивчення мотивації навчання школярів

Додаток А. Методика «Спрямованість на придбання знань». Методика запропонована Е. П. Ільїним і Н. та А. Курлюковими. 

Додаток Б. Методика визначення «Виразності потреби у учнів спілкуванні» Розроблена Ю.М. Орловим (1978).

Додаток В. Адаптована методика: «Діагностика потреби у пошуках відчуттів» Розроблена М. Цукерманом.

Додаток Г. Методи та Мотивація успіху та страх невдачі. Методика запропонована А. А. Резном.

Додаток Д. Методика «Особистісна агресивність і конфліктність». Автори Е П. Ільїн і П А. Ковальов.

 

 

З перетворенням України на самостійну державу виникла потреба у розбудові системи освіти, її реформуванні. З цією метою розроблена цілісна державна національна програма “Освіта”, головною метою якої є визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу XXI століття, забезпечення можливостей постійного духовно самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації

Одним із основних принципів навчання у сучасній дидактиці виступає принцип цілеспрямованості та мотивації навчання, який полягає у тому, що навчально-виховний процес як складна взаємопов'язана діяльність учителя та учнів повинен бути підпорядкованим наперед визначеним цілям та мотивам. Мета навчально-виховного процесу полягає у формуванні в учнів прагнення до самостійної, активної, навчально-пізнавальної діяльності, успіх якої в значній мірі залежить від наявності у школярів мотивів навчання та позитивного ставлення до учбової діяльності. Тому мотиви навчання школярів виступають головною психологічною умовою ефективності навчально-виховного процесу. Проблема мотивації учбової діяльності є проблемою причин, які визначають наперед різні форми випалення активності учнів.

Серед важливих структурних якостей особистості особливе місце належить мотиваційній сфері. Мотив виступає як спонукальна причина дій і вчинків людей. Мотиви навчальної діяльності розуміють як направленість учня на окремі сторони навчальної діяльності або поведінки людини. У педагогічній літературі під мотивацією розуміють процес формування і закріплення у школярів позитивних мотивів навчання, саме тому шкільна практика покликана сприяти формуванню мотивації учбової діяльності школярів, пробуджувати їх пізнавальну активність. Найбільш гострі проблеми в галузі навчання та виховання пов'язані сьогодні з очевидною вмотивованістю основної маси учнів, що веде до зниження стандартів та базових показників рівня навченості та виховання школярів.

Праці в галузі психології і педагогіки дають відповіді на питання щодо особливостей мотивації учнівської молоді (Е.Іл'їн, П.М.Якобсон, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін та ін.), розвитку її структурних елементів та організації навчально-виховного процесу, який стимулює мотиваційну сферу особистості (А.К.Маркова, О.Б.Орлов, Т.О.Матіс, Ї.О.Зимня, С.Ю.Ніколаєва та інші). Проблема мотивації навчання школярів була досліджена у працях таких педагогів як Ю.К. Бабанський, М.О.Денисов, М.У.Щукіна та інші. Разом з тим, на шляху формування мотиваційної сфери особистості школяра ще є чимало невирішених проблем. Здійснений вченими-психологами та педагогами пошук зорієнтований переважно на вивчення в цілому процесу формування мотиваційної сфери особистості. При цьому запинаються без належної відповіді питання, що пов'язані з формуванням мотивації учнів у процесі викладання конкретних учбових предметів, визначенням змісту і технології педагогічного впливу на мотивацію школярів та розділів учбових предметів.

Якість оволодіння учнем фізичною діяльністю значною мірою зумовлюється мотивацією, яка викликає цілеспрямовану активність, визначає вибір засобів і прийомів. Психологи називають мотивацію “запускним механізмом” будь-якої людської діяльності, в тому числі й оволодіння предметом фізика.

Нажаль, педагогічна практика в школі констатує наявність недоліків в організації уроків фізики: не вистачає часу для всебічного освітлення теми, відсутність методичної літератури, недостатнє фінансування фізичного кабінету. Коли школярі приступають до вивчення фізики, то вчитель спостерігає у всіх дітей інтерес до нового предмету. За даними досліджень більше 97% учнів 7-х класів починають вивчати фізику з високим інтересом та бажанням, але вже у 8 класі інтерес до знань знижується, а до 11 класу він зникає майже у 86% школярів. Причина такого явища полягає у недостатній увазі до мотиваційного компоненту учбової діяльності, який є виразником особистої активної пізнавальної діяльності учня [1]. На нашу думку, слід приділяти більше уваги розробці ігрових методів, вправ комунікативної спрямованості, використанню ситуацій з реального життя школярів, що в цілому здатне типізувати пізнавальну діяльність школярів, впливати на їх емоційну сферу, пробуджувати пізнавальний інтерес, а значить, формувати стійкі внутрішні мотиви до вивчення фізики.

Об'єкт дослідження: навчально-пізнавапьна діяльність учнів.

Предмет дослідження: шляхи розвитку' внутрішньої мотивації як спонукальної сили навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності шляхів, що забезпечують розвиток мотиваційної сфери особистості.

Дослідження основної мети забезпечується розв'язанням таких завдань:

1.На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність, зміст, структурні компоненти мотиваційної сфери школярів.

2.Теоретично обґрунтувати та реалізувати шляхи розвитку мотивації школярів при викладанні фізики.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел.