Основи психодинамічної діагностики і психотерапії

Список психологічних захистів, які використовує людина, ніколи не може бути вичерпним. Так, поряд з вищеописаними, існують такі важливі захисти, як сексуалізація, відреагування назовні, реверсія, обернення проти себе, ідентифікація, реактивне утворення та інші.          

 

     4. ТЕОРІЯ ОБ'ЄКТНИХ СТОСУНКІВ

 

Поява теорії об'єктних стосунків в значній мірі пов'язана з роботою деяких аналітиків, зокрема представників Британської школи, з людьми, яких З.Фрейд вважав надто “порушеними”, щоб піддавати їх аналізу. Психоаналітики дійшли висновку про необхідність іншої термінології для описання процесів, які вони спостерігали, ніж та, яка була запропонована класичною теорією драйвів. 

Важливими попередниками теорії об'єктних стосунків були Мелані Кляйн і Гаррі Стек Салліван. В подальшому важливий внесок в її розвиток зробили Віннікот, Фейрберн, Кернберг, Малер, Мастерсон та інші. Варто зауважити, що і сам Фрейд значною мірою висловлював ідеї теорії об'єктних стосунків. Говорячи про те, що едіпова фаза може перебігати по різному в залежності від особистостей батьків, він відзначав важливість об'єктів, з якими актуально має справу дитина, і того, як вона їх переживає.

Теорія об'єктних стосунків приділяє увагу не стільки бажанням, які були незадоволені в дитинстві, чи фазі, на якій людина фіксована, чи домінуючим захисним реакціям “Я”, скільки тому, які об'єкти були важливими в світі дитини, як вона їх переживала, як ці об'єкти і їх емоційні аспекти були інтерналізовані (увнутрішнені) дитиною, і як їх увнутрішнені образи і репрезентації (уявлення про них) продовжували існувати в позасвідомому дорослого. В традиції об'єктних стосунків увага зміщена з теми едіпового комплексу на тему сепарації і індивідуації, яка стає центральною в даній теорії.

Поняття “об'єкт” було введене ще  Фрейдом в ранніх працях, коли він розглядав інстинкт, як такий, що має джерело (певне тілесне напруження), мету (певний тип біологічного задоволення) і об'єкт (найчастіше - людина). Поняття “об'єкт” залишається актуальним і сьогодні, не дивлячись на його механічність, і під ним завжди  розуміються інші, важливі для нас, люди. Для дитини в малюковий період об'єкт, найчастіше - мама, є моделлю навколишнього світу, і через нього дитина будує уявлення про себе та довкілля.

Аналітики розрізняють поняття реального “об'єкту” і “внутрішньої репрезентації даного об'єкту”. Справа в тім, що діти, особливо малюки, можуть неправильно сприймати важливі сімейні фігури і їх мотивації і зберегти цю помилку при інтерналізації, що призводить до спотворення внутрішнього представництва зовнішніх об'єктів. Наприклад, малюк може розцінити необхідність виходу матері на роботу, як її бажання назавжди його покинути. 

Теоретики об'єктних стосунків розглядають людину як таку, яка часто старається реалізувати ряд намірів, одні з яких суперечать одне одному, інші – гармонійні, одні – інфантильні, інші – більш зрілі. Всі вони мають різну ступінь усвідомлення і визнання людиною їх своїми власними намірами в широкому спектрі – від повного усвідомлення і визнання до повного заперечення, і саме “Я” - є тією організацією, яка забезпечує координацію сукупності цілей, бажань, цінностей і намірів. Таку функцію може виконувати лише цілісна і зінтегрована структура, а “Я”, яке заперечує і роз`єднує широкий спектр прагнень, потреб та бажань, погано виконує адаптивні функції. Мова йде про те, що відречення людини від певних своїх примітивних бажань, не дає їй можливості функціонувати адекватно – ці бажання впливають на її поведінку, але не можуть бути інтегрованими з іншими аспектами особистості, оскільки не досягають усвідомлення. Згідно цієї точки зору, сексуальність і агресія – це не інстинкти, а бажання, чи наміри, які мали бути інтегровані з іншими бажаннями та намірами. Сексуальність, інтегрована з іншими аспектами “Я”, стає частиною функціонування особистості і приймає на себе цілу низку функцій, займаючи своє місце в цілісній системі цінностей та ідей (сексуальна активність може бути способом досягнення інтимної близькості чи способом ствердження власної привабливості та цінності, спробою досягнення чи актом протесту). Кляйн говорить про те, що палке сексуальне бажання – це не наслідок невивільненої сексуальної енергії, а швидше -  відображення недостатності певної суб`єктивної цінності, яка символізується сексуальною активністю.

Повноцінна розвинута особистість - унікальна, креативна, гнучка і саморегульована. Вона відверта перед собою і її поведінка випливає з власних планів та схем, а не з деякого екстерналізованого образу того, як це повинно бути. Її емоції повні і глибокі, вона володіє здатністю відчувати окремо від об`єкту.

Коли ж особистість не володіє цільними інтегрованими внутрішніми структурами та репрезентаціями, її характер можна розглядати як деякі, часто передбачувані, патерни поведінки, які повторюють дії ранніх об`єктів, або як безсвідоме бажання примусити оточуючих діяти згідно власного уявлення про образи дитинства. В такому випадку можна говорити швидше про деякі “стани “Я”, які видаються на перший погляд цілком ізольованими і самодостатніми, ніж про цілісне “Я”. Для того, щоб зберегти суб`єктивне почуття самодостатності цих “станів “Я”, людина змушена прикладати певні зусилля, які реалізуються в формі примітивних захистів, таких як заперечення, розщеплення, проекція та проективна ідентифікація. Виходячи з цього, можна стверджувати, що примітивні форми психологічних захистів послаблюють “Я”.

Найбільш вирішальним фактором в утворенні справжнього цільного зінтегрованого “Я” є стосунки з