Особливості дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, проблем її реалізації

 

Актуальність теми. Людина, її права і свободи є найвищою соціальною цінністю, а їх захист представляє собою одне з пріоритетних завдань держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції України). Таке положення Основного Закону країни актуалізує функціонування правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян. Особливе місце в зазначеному механізмі відводиться системі органів прокуратури. Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, окрім іншого, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними правовими актами щодо соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина (п. 2 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру»). Виконання покладених на органи прокуратури завдань можливо лише за умови належного виконання прокурорсько-слідчими працівниками службових обов'язків. Випадки порушення службової дисципліни завдають шкоди авторитету прокуратури, ставлять під сумнів, а іноді й унеможливлюють виконання її соціальної ролі – гаранта законності, захисника законних прав і свобод людини. У цьому зв'язку підвищення й підтримання авторитету прокуратури як гаранта законності в суспільстві найтіснішим чином пов'язано із забезпеченням дисципліни її посадових осіб.

Одним із засобів забезпечення службової дисципліни прокурорів і слідчих є застосування заходів дисциплінарного впливу. Це не єдиний, але досить ефективний метод боротьби з порушеннями дисципліни. Разом із тим, незважаючи на велике значення дисциплінарної відповідальності в забезпеченні професійної дисципліни, дослідження її сутності й механізму реалізації з урахуванням специфіки правового становища прокурорсько-слідчих працівників ще не провадилося.

Безпосередньо до аналізу окремих аспектів проблем дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників у своїх роботах різного часу зверталися І. Артеменко, Ю. Адушкін, В. Долежан, І. Картузова, І. Назаров, С. Подкопаєв, Ю. Полянський, О. Толочко та ін.

Мета курсової роботи – особливості дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, проблем її реалізації.

Відповідно до мети сформульовано наступні завдання: - дослідити зміст службової дисципліни прокурорсько-слідчих працівників і засобів її забезпечення;

виділити гарантій справедливої й об'єктивної реалізації дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників;

з'ясувати підстав притягнення до даного виду юридичної відповідальності;

визначити стадії дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників

проаналізувати законодавство, що регулює дисциплінарну відповідальність прокурорсько-слідчих працівників;

Об'єкт курсової роботи – є особливості здійснення дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.

Предмет курсової роботи – сутність і механізм реалізації дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.

Для написання курсової роботи були використані наступні методи: аналізу та синтезу, історичний, термінологічний.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (24 найменування).

 

 

 

Суспільство, як соціальна система, має потребу в упорядкуванні внутрішніх відносин, що досягається за допомогою встановлення положень, які виступають щодо особи або соціальної групи ціннісними орієнтирами. Вони регулюють діяльність і поведінку зазначених суб'єктів (групи або особи), організують їх у певному напрямку. Суб'єкт погоджує свою дію і її мотивацію з вираженою в положенні ціллю. О. Ф. Плахотний пише, що норматизація є зовнішньою, примусовою детермінацією діяльності; нормами оформлені, по суті, всі сторони прояву людини в суспільстві. Норматизація є підґрунтям свободи як пізнаної необхідності, отже, служить підставою для встановлення відповідальності. Зазначене повною мірою стосується також діяльності й поведінки такої соціальної групи, як прокурорське співтовариство.

Традиційно словник поняття «дисципліна» визначає як обов'язкове для всіх членів якого-небудь колективу дотримання твердо встановленого порядку. Інше значення – звичка до суворого порядку [2].

Л. М. Ведерніков справедливо звертає увагу на те, що дисципліна пов'язана насамперед з діяльністю, поведінкою. Вона має на меті узгодження діяльності і вчинків кожної людини з інтересами суспільства, колективу, неухильне виконання обов'язків перед ними і в той же час забезпечення охорони прав і свобод особи, створення нормальних умов для праці, відпочинку тощо [3]. Отже, цілком очевидно, що дисципліна, як невід'ємний елемент діяльності будь-якої організації, спрямована на забезпечення єдності в досягненні поставлених цілей і виступає необхідною умовою будь-якої загальної праці.

Отже, відповідно до поглядів науковців сутність службової дисципліни виявляється на підставі визнання її комплексного характеру. При цьому дисципліна розглядається в єдності двох аспектів – як сукупність положень, що встановлюють порядок здійснення службової діяльності, і як фактичне додержання цих положень, тобто правомірна поведінка державних службовців при реалізації повноважень (виконанні службових обов'язків) [8; 9; 10].

Підхід до розгляду поняття “дисципліна” в об'єктивному й суб'єктивному змістах, на думку Л. М. Ведернікова, дозволяє більш чітко визначити коло тих правових та інших соціальних норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі соціальної діяльності, а також підкреслити, що дотримання цих норм залежить від волі та свідомості людей, спрямованих на забезпечення виконання вимог, що містяться в приписах зазначених норм [3].

Поняттю „дисципліна” в об'єктивному значенні певною мірою відповідає його розуміння як сукупності норм, установлених з метою забезпечення необхідного порядку, єдності дій при здійсненні спільної роботи. Об'єктивна властивість дисципліни знаходить своє вираження в правових нормах, нормах моралі, звичаях і правилах, установлених в суспільстві, які окреслюють обов'язки членів суспільства в процесі соціальної діяльності й режим їх виконання. Дисципліна в суб'єктивному значенні виявляється у фактичній поведінці, що охоплюється впливом вищевказаних норм і