Особливості дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, проблем її реалізації

Отже, дисциплінарна, як і інша юридична відповідальність прокурорсько-слідчих працівників, як правове явище є процесом впливу, з одного боку, на особу яка вчинила правопорушення, а з другого – на потенційного правопорушника. Це наочно прослідковується з огляду на наступне.

Таким чином, притягнення прокурорсько-слідчих працівників до дисциплінарної відповідальності є можливим. Однак слід мати на увазі, що як вид юридичної відповідальності дисциплінарна пов'язана з примусом, який виражається в перетерплюванні порушником певних правообмежень, а неправильне її застосування може призвести до обмеження прокурорської незалежності. Тому вирішувати цю проблему треба шляхом створення гарантій справедливого й обґрунтованого притягнення прокурорів до відповідальності.

 

Дисциплінарна відповідальність має в цілому всі значущі ознаки юридичної, а також особливості, властиві тільки їй, що відрізняє першу від інших видів відповідальності. Ці особливості, як наголошує С. В. Подкопаєв, виявляються у специфіці підстав, у санкціях, а також у порядку реалізації дисциплінарної відповідальності [7].

Види дисциплінарної відповідальності визначаються характером діяльності різних категорій працівників [99]. Саме суб'єкт відповідальності визначає її диференціацію з огляду на систему підстав і стягнень, повноваження суб'єкта дисциплінарної влади тощо [100; 101; 47].

Саме утвердження верховенства закону можна розглядати як головну мету прокуратури, яка в якості складових елементів охоплює наступні завдання: 1) захист прав і законних інтересів людини, громадянина й держави; 2) забезпечення законності в діяльності органів державної влади й управління; 3) зміцнення правопорядку [105]. Отже, прокуратура є одним з важливих гарантів законності, своєрідною її державною службою [106]. У діяльності прокуратури поєднуються мета й завдання, які мають спільний характер і які властиві окремим функціям прокуратури з огляду на різнобічність видів її діяльності. У цьому полягає істотна відмінність прокуратури від більшості інших органів соціального контролю, правоохоронна діяльність яких обмежена певними сферами суспільного життя.

Особливо слід звернути увагу на те, що утвердження принципу верховенства закону стосовно діяльності прокуратури має як зовнішнє, так і внутрішнє спрямування. Своєю діяльністю прокуратура утверджує законність і зміцнює правопорядок у різноманітних сферах суспільства. У той же час реалізація функцій прокуратури також повинна відбуватися в суворій відповідності з законом.

У правовій літературі відзначається, що дисциплінарна відповідальність реалізується в рамках стійких колективів працівників стосовно лінійно підлеглих керівникові членів колективу або особою (органом), уповноваженою призначати державного службовця на посаду [109; 47; 66; 49; 51]. Ця обставина є ознакою, що відбиває особливість, властиву тільки дисциплінарній відповідальності. У загальному вигляді суб'єкти й органи дисциплінарної влади названі у ст. 147¹ Кодексу законів про працю України: дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника; на працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, яким надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника; працівників, які займають виборні посади, може бути звільнено тільки за рішенням органу, який їх обрав [43]. Проте дисциплінарні статути й положення про дисципліну окремих працівників, інші законодавчі акти визначають ієрархію суб'єктів та органів дисциплінарної влади щодо працівників окремих державних органів.

На сьогодні вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурорських працівників здійснюється зазначеними суб'єктами, які втілюють у собі дисциплінарну владу, фактично одноособово. Отже, можна говорити про класичну модель реалізації дисциплінарної відповідальності. Але з огляду на коло питань, які на даний час вирішують органи прокуратури в суспільстві й державі, безумовно, постає проблема забезпечення певної стабільності в прокурорській системі.

Особливо слід звернути увагу на те, що рішення про притягнення або відмову в притягненні прокурорсько-слідчого працівника до дисциплінарної відповідальності приймається на відкритому засіданні дисциплінарної комісії простою більшістю голосів її членів шляхом таємного голосування. Прийняте рішення є обов'язковим для виконання керівником органу прокуратури.

Дисциплінарне стягнення безпосередньо застосовується керівником органу прокуратури, уповноваженим приймати на роботу і звільняти з посади, на підставі рішення дисциплінарної комісії й оголошується наказом, з яким під розпис ознайомлюється притягнутий до відповідальності прокурорсько-слідчий працівник. Копія наказу вручається працівникові й додається до його особової справи (ч. 1 ст. 17 проекту Закону).

Отже, до колегіального вирішення дисциплінарних питань у прокурорській системі, яку варто визнати позитивною, і що якісний склад дисциплінарних комісій (прокурорсько-слідчі працівники) повністю відповідає суті і специфіці системи органів прокуратури.

Швидкість дисциплінарного провадження випливає із законодавчо визначених граничними вельми коротких строків здійснення як самого дисциплінарного провадження в цілому, так і окремих складників його дій.

Отже, для дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників існують особливості щодо її підстав, порядку реалізації і статусу органів дисциплінарної влади. У цьому зв'язку актуальними є питання механізму реалізації даного виду юридичної відповідальності.

 

 

Підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного правопорушення (проступку), під яким розуміється винне порушення трудових (службових) обов'язків.

У ч. 3 ст. 48 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» зазначено: за порушення закону, неналежне виконання службових