Особливості дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, проблем її реалізації

 

 

Коли діяльність і поведінка прокурорів не відповідають професійним правилам і вимогам, завдається шкода авторитету прокуратури, стає сумнівним, а іноді й неможливим виконання завдання, покладеного на неї як на гаранта законності в державі. Тому дуже важливо забезпечувати й підтримувати основну зазначену відповідальність – службову дисципліну прокурорів.

Термін „засіб” означає якусь спеціальну дію, спосіб, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось, або те, що служить знаряддям у якій-небудь дії чи справі [2]. Забезпечення (забезпечувати) – створення надійних умов для виконання чого-небудь; гарантувати щось [2]. Ось чому засобами забезпечення службової дисципліни прокурорів можна вважати сукупність певних дій і способів, спрямованих на досягнення відповідності їх поведінки й діяльності професійним правилам і вимогам.

Засоби забезпечення трудової дисципліни передбачені ст. 140 Кодексу законів про працю України, де відзначається, що трудова дисципліна забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У необхідних випадках щодо окремих працівників вживаються заходи дисциплінарного впливу [43]. Очевидно, що зазначені норми цього Кодексу є загальними і притаманні всім категоріям працівників.

Разом із тим стосовно деяких суб'єктів з особливим статусом мають місце відмінності як у засобах додержання дисципліни, так і в санкціях відповідальності – одного із засобів останнього.

У цьому зв'язку, переконання не слід розглядати як самостійний метод забезпечення дисципліни прокурорсько-слідчих працівників. Адже «переконати» – значить змусити повірити у щось або зробити що-небудь, а також схилити до якогось рішення [2].

Якщо особа внаслідок певних причин вважає несприйнятливими для себе професійні стандарти або не усвідомлює (не розуміє) їх глибокого змісту і значення для прокурорської діяльності, не має твердого погляду (самостійного переконання) на необхідність ними керуватися, вона просто не може обіймати прокурорської посади.

Поряд зі створенням організаційних та економічних умов нормальна робота прокурорів забезпечується також заходами дисциплінарного впливу. Їх застосування, як відмічається, хоча й не єдиний, але досить ефективний метод боротьби з порушеннями службових обов'язків [45]. Як слушно зауважує В. І. Шишкін, «головний показник гарантованості забезпечення кожної процедурної дії полягає в невідворотній відповідальності посадової особи у разі невиконання нею або виконання неналежним чином своїх обов'язків, зазначених у нормах права або інших інструкціях, що регулюють сферу їхньої службової діяльності» [46].

За думкою Г. А. Нестерової, «цільова спрямованість дисциплінарної відповідальності – забезпечення функціонування державно-організованих колективів у заданих параметрах, обумовлених призначенням та умовами діяльності даних колективів» [47].

Отже, значення дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих прцівників полягає насамперед у відповідності їх діяльності й поведінки професійним стандартам, тобто в забезпеченні ними дисципліни й запобіганні її можливим порушенням. Впливаючи на прокурорів, чиї вчинки не відповідають професійним стандартам, відповідальність вимагає від них додержання останніх і як наслідок – при цьому стає можливим здійснення професійної діяльності в порядку й на умовах, установлених для цього виду діяльності. Іншими словами, вона буде дотримуватися особами, поведінка яких відповідає моральним якостям, передбаченим для прокурорсько-слідчих працівників, і в параметрах, окреслених матеріальним і процесуальним законом.

У правовій літературі неодноразово зверталася увага на те, що дисциплінарна відповідальність є основним і найчастіше застосовуваним видом відповідальності юридичної, важливим як з практичної, так і з юридичної точок зору [48; 49; 50; 51]. Однак цей вид юридичної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників не одержав достатньої теоретичної розробки і правової регламентації. Спеціальних досліджень сутності й механізму реалізації дисциплінарної відповідальності прокурорів, на відміну від дисциплінарної відповідальності суддів, немає.

 

Питання, що стосуються дисципліни прокурорсько-слідчих працівників та їх дисциплінарної відповідальності, є надзвичайно актуальними, оскільки безпосередньо пов'язані з авторитетом прокуратури. Відповідальність, зокрема дисциплінарна, є одним (хоча й не головним) із засобів забезпечення дисципліни прокурорсько-слідчих працівників.

В. М. Горшеньов [76; 77] і В. В. Меньшиков [78] визначають юридичну відповідальність як визнану державою здатність особи (громадянина, посадової особи) відповідати за своє протиправне діяння і перетерплювати на собі заходи державного примусового впливу у формі позбавлення благ, що безпосередньо їй належать. Однак, на думку А. І. Петеліна, у такому разі згладжується різниця між відповідальністю і деліктоздатністю, а також осудністю, тобто між юридичною відповідальністю й однією з умов її застосування [58]. В. А. Тархов визначає юридичну відповідальність як урегульований правом обов'язок відповідати за свої дії [79]

Відповідальність в юридичному смислі завжди означає невигідні наслідки винного порушення чинних правових норм, зауважує Д. О. Гавриленко. Ці наслідки виступають у вигляді заподіяння порушникові від імені держави певного позбавлення [80].

Ми поділяємо точку зору тих правників, які під юридичною відповідальністю розуміють обов'язок особи, яка вчинила правопорушення, перетерплювати заходи примусу (як і саме претерплювання), що виражається в обмеженнях (позбавленнях) особистого, організаційного чи майнового характеру [74; 58; 81; 66].

С. В. Подкопаєв вважає за необхідне вирізнити такі сутнісні ознаки юридичної відповідальності, як-то:

- осуд від імені держави особи, яка притягується до відповідальності;

- перетерплювання порушником державного примусу, що виражається у правових обтяженнях;

- тягар обмеження порушників у матеріально-правовому, організаційному чи особистому порядку;