Особливості розвитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках

 

Актуальність теми. У будь якій життєвій справі людям доводиться спілкуватися, обмінюватися інформацією, домовлятися, знаходити виходи зі складних ситуацій тощо. Без спілкування практично неможливо провести нормально жодного дня. Спілкування – це перш за все комунікація, тобто обмін інформацією, що потрібна для учасників спілкування. Комунікація повинна, бути ефективною, має сприяти досягненню мети учасників спілкування. Не думати про продуктивне спілкуванні в той час коли спілкуєшся, це все одно, що переходити дорогу в жвавому місці не дивлячись на всі боки. Продуктивне спілкування – багатогранний процес та єдина річ, яка може бути дійсно важлива для всіх людей, що мешкають в суспільстві. Тому на сучасному розвитку суспільства дослідження проблеми продуктивного спілкування є дуже актуальним.

В даний час вже написана велика кількість наукових робіт і монографій присвячених спілкуванню, в яких ця проблема розглянута з різних сторін. У кожній з опублікованих робіт автори роблять акцент на якомусь одному аспекті проблеми спілкування. Проблема спілкування в психології інтенсивно розроблялась 20-30 -х рр. ХХ ст. Першу спробу серед вітчизняних учених зробив В. М. Бехтєрєв, у його лабораторії був проведений ряд експериментів з вивчення різних сторін проблеми спілкування.

Слід також згадати В. Н. М'ясищева, який ще на початку ХХ ст. під керівництвом В. М. Бехтєрева і А. Ф. Лазурського брав участь в організації та проведенні перших експериментальних робіт з вивчення в умовах колективної діяльності. Потім інтерес до проблеми спілкування знизився як В. Н. М'ясищева, так і в інших психологів. Новий підйом намітився в 60-х рр.. У цей час В. Н. М'ясищев кілька разів звертався до проблеми спілкування. Він розглядав формування особистості та її відносин під впливом досвіду спілкування з найближчим і значущим соціальним оточенням. На відміну від інших авторів, які розглядали спілкування лише як мовну комунікацію, В. Н. Мясищев розглядав спілкування цілісно, »як процес взаємодії конкретних особистостей, певним чином відносяться один до одного і впливають один на одного» [2].

У зв'язку з цим він говорив про єдність взаємодії між людьми та взаємовідносин між ними, зумовлених накопичуенням у ході взаємодії враженнями і переживаннями. Ці питання і стали головними у розгляді В. Н. Мясищева проблеми спілкування. У багатьох своїх роботах він описував особливості відображення інших людей, ставлення до них і поводження з ними, розкривав залежності, які існують між тим, як людина поводиться по відношенню до інших людей, вступаючи в контакти з ними, і тим, який досвід спілкування у нього є. Велику увагу приділив В. Н. Мясищев процесу спілкування в психотерапії, зокрема при лікуванні неврозів. Проблемі спілкування значну увагу приділяв Б. Г. Ананьєв. Він розглядав спілкування як специфічний вид діяльності і головною його характеристикою вважав те, що через нього людина будує свої відносини з іншими людьми. Він писав, що спілкування визначає характер соціальної детермінації індивідуального розвитку особистості і бере участь у формуванні всієї психічної організації людини. При цьому він вказував на те, що спілкування як діяльність суспільного індивіда не завжди береться до уваги.

У 1967 р. у своїй книзі «Соціальна психологія як наука» Б. Д. Паригін виділив проблему спілкування в якості предмета вивчення соціальної психології. З цього часу і до цього дня спілкування стає предметом інтенсивного наукового вивчення [27].

Актуальність даної проблеми дає підґрунття для подальшого аналізу теми даної роботи: «Особливості розвитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках».

Об'єкт дослідження: продуктивне спілкування як ефективна взаємодія між людьми.

Предмет дослідження: міжособистісні стосунки як сфера розвитку продуктивного спілкування.

Мета: полягає у теоретичному і емпіричному дослідженні особливостей розвитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках. Гіпотеза дослідження: стиль спілкування є важливим фактором, що впливає на продуктивність спілкування.

Реалізація поставленої мети потребує виконання таких завдань:

Розглянути спілкування як міжособистісну взаємодію;

Охарактеризувати види та стилі процесу спілкування;

Розглянути сутність і природу міжособистісних стосунків;

Охарактеризувати функції спілкування в міжособистісних стосунках;

Вивчити поняття продуктивне спілкування, його правила та прийоми.

Емпірично дослідити особливості розвитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках.

В процесі реалізації програми використовувалися загальнонаукові методи, аналіз, синтез, порівняння, систематизація і узагальнення теоретичних та експерементальних даних. На їх основі проведено: системно-структурний аналіз наукової психологічної літератури вітчизняних та зарубіжних авторів, узагальнення теорентичних та практичних даних з даної проблем; методи збору емпіричних даних, що склались з комплексу взаємоперевіряючих та взаємодоповнюючих методик («Діагностика міжособистісних стосунків Т. Лірі», «Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях К. Томаса», «Продуктивне спілкування в міжособистісних стосунках») і давали можливість експерементально дослідити особливості розкитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках; методи обробки та інтерпритація отриманих даних, які поєднували кількісний і якісний порівняльний аналізи, включаючи методи математичної статистики давали можливість експерементально дослідити проблему.

База дослідницької роботи. Дослідницько-експерементальна робота виконувалась на базі Рівненського державного гуманітарного університету. Основну вибірку склали 30 студентів віком 20-23 років.

Структура та обсяг роботи визначається метою та завданнями дослідження. Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури та додатків, проілюстровані таблицями діаграмами та графіками. Основний текст дипломної роботи викладений на 82 стронінках. Повний обсяг роботи 101 сторінка.