Особливості розвитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках

Ідентифікація – уявний процес уподібнення себе партнера по спілкуванню з метою пізнати і зрозуміти його думки і представлення.

Афективно-комунікативна функція спілкування пов'язана з регулюванням емоційної сфери людини. Спілкування – найважливіша детермінанта емоційних станів людини. Весь спектр специфічно людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей – відбувається або зближення емоційних станів, або їх поляризація, взаємне посилення або ослаблення.

Можна навести іншу класифікаційну схему функцій спілкування, в якій разом з перерахованими окремо виділяються й інші функції: організація спільної діяльності; пізнання людьми один одного; формування і розвиток міжособистісних відносин. Частково така класифікація дана в монографії В. В. Знакова; пізнавальна ж функція в цілому входить в перцептивну функцію, виділену Г. М. Андреєвої. Зіставлення двох класифікаційних схем дозволяє умовно включити функції пізнання, формування міжособистісних відносин і афективно-комунікативну в перцептивну функцію спілкування як більш ємну і багатовимірну [1]

При вивченні перцептивної сторонни спілкування використовується спеціальний концептуально-термінологічний апарат, що включає ряд понять і визначень і дозволяє аналізувати різні аспекти соціальної перцепції в процесі спілкування.

По-перше, спілкування не можливе без певного рівня взаєморозуміння суб'єктів спілкування. Розуміння – це певна форма відтворення об'єкта в знанні, що виникає у суб'єкта в процесі взаємодії з пізнаваною реальністю [10].

У разі спілкування об'єктом пізнаваною реальності є інша людина, партнер по спілкуванню. Це розуміння можна розглядати з двох сторін: як відображення в свідомості взаємодіючих суб'єктів цілей, мотивів, емоцій, установок один одного, і як прийняття цих цілей, що дозволяють встановлювати взаємини. Тому у спілкуванні доцільно говорити не взагалі про соціальної перцепції, а про міжособистісної перцепції або сприйнятті. А деякі дослідники вважають за краще говорити не про сприйняття, а про пізнання іншого [3].

Основними механізмами взаєморозуміння в процесі спілкування є ідентифікація, емпатія і рефлексія. Термін «ідентифікація» має у соціальної психології кілька значень. У проблематики спілкування ідентифікація – це уявний процес уподібнення себе партнера по спілкуваннюз метою пізнати і зрозуміти його думки і представлення. Під емпатією також розуміється уявний процес уподібнення себе іншій людині, але з метою «Зрозуміти» переживання та почуття пізнається людини. Слово «розуміння» тут використовується у метафоричному сенсі – емпатія є «афективнийрозуміння «.

Як видно з визначень, ідентифікація та емпатія дуже близькі за змістом і часто в психологічній літературі термін «емпатія» має широке тлумачення – у нього включаються процеси розуміння як думок, так і почуттів партнера по спілкуванню. При цьому, говорячи про процес емпатії, потрібно мати на увазі і безумовно позитивне ставлення до особистості. Це означає два моменти: а) прийняття особистості людини в цілісності; б) власна емоційна нейтральність, відсутність оціночних суджень про сприймають [35].

Рефлексія в проблемі розуміння один одного – це осмислення індивідом того, як він сприймається і розуміється партнером по спілкуванню. У ході взаємного відображення учасників спілкування рефлексія є своєрідним зворотним зв'язком, який сприяє формуванню стратегії поведінкисуб'єктів спілкування, і корекції їх розуміння особливостей внутрішнього світу один одного.

Ще одним механізмом розуміння в спілкуванні є міжособистісна атракція. Атракція (від англ. – притягувати, залучати) – це процес формування привабливості, результатом чого є формування міжособистісних відносин. Розглянуті класифікації функцій спілкування, природно, не виключають один одного. Більше того, існують ще й інші варіанти класифікацій. Це, у свою чергу, дає зрозуміти, що феномен спілкування як багатовимірне явище необхідно вивчати за допомогою методів системного аналізу.

 

 

Правила і прийоми продуктивного спілкування. Спілкування відіграє важливу роль в оволодінні людиною культурними і загальнолюдськими цінностями, громадськими досвідом. У процесі спілкування, цієї специфічної форми взаємодії людини з іншими людьми, здійснюється обопільний обмін уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, установкамиіт. п. Підвищення значущості спілкування в сучасному світі вимагає вміння спілкуватися. Значить, спілкування потрібно вчити, спілкуванню потрібно вчитися, що передбачає необхідність глибокого знання цього явища, його закономірностей і особливостей, які з роботи людей. Під продуктивністю спілкування ми розуміємо оптимальний спосіб досягнення поставлених комунікативних цілей [35].

Продуктивне спілкування – багатогранний процес та єдина річ, яка може бути дійсно важлива для всіх людей, що мешкають в суспільстві. Не думати про продуктивне спілкуванні в той час коли спілкуєшся, це все одно, що переходити дорогу в жвавому місці не дивлячись на всі боки. Складовими цього процесу є:

перцептивна (сприйняття, розуміння і оцінка однієї людини іншою) ;

рефлексійна (розуміння, як сприймається іншими поведінка індивіда в момент спілкування) ;

ідентифікаційна (уподобання з іншими в системі людських відносин) ;

атракційна (позитивне емоційне відношення до іншої людини, почуття симпатії) ;

комунікативна (обмін інформацією і встановлення позитивного психологічного клімату у стосунках).

Продуктивне спілкування: сприяє взаєморозумінню; направляє потік інформації в потрібне русло; допомагає людям подолати бар'єри для проведення відкритої дискусії; стимулює співрозмовників вживати дії для досягнення поставлених цілей; передає інформацію, заохочуючи співробітників думати по-новому і діяти більш ефективно. [16] Технології ефективного спілкування – це такі способи, прийоми та засоби спілкування, які повною мірою забезпечують взаємне розуміння і взаємну емпатію партнерів по спілкуванню. Основний зміст технологій ефективного спілкування в кінцевому підсумку зводиться до дотримання