певних правил і норм спілкування. Отже, щоб спілкування було продуктивним слід дотримуватись таких правил: Концентруйте увагу на мовцях, його повідомленн; Уточнюйте, чи правильно ви зрозуміли як загальний вміст прийнятої інформації, так і її деталі; Повідомляйте іншій стороні в перефразованій формі сенс прийнятої інформації; У процесі прийому інформації не перебивайте що говорить, не давайте поради, не критикуйте, не підводьте підсумок, не відволікайтеся на підготовку відповіді. Це можна зробити після отримання інформації та її уточнення; Домагайтеся, щоб вас почули і зрозуміли. Дотримуйтесь послідовністі повідомлення інформації. Не пересвідчившись у точності прийнятої партнером інформації, не переходьте до нових повідомлень; Підтримуйте атмосферу довіри, взаємної поваги, виявляйте емпатію до співрозмовника; Використовуйте невербальні засоби комунікації: частий контакт очей; кивання голови в знак розуміння та інші, які спонукають до конструктивного діалогу прийоми. [14] Також для ефективного спілкування необхідно знати деякі прийоми, тому що багато хто з них діють на рівні підсвідомості. Розглянемо деякі з прийомів ефективного спілкування та важливість їх застосування більш докладно: Перше враження про людину на 38% залежить від звучання голосу, на 55% від візуальних відчуттів (від мови жестів) і лише на 7% від вербального компонента. Звичайно, перше враження – не завжди остаточний вирок, але важливо, що з самого початку саме на його основі будується спілкування. Тому важливо вміти справити хороше враження на оточуючих. Щоб благополучно пройти через «мінне поле» перших 20 секунд, необхідно використовувати «Правило трьох» плюсів «« [20]. Фахівцями відмічено: щоб з самого початку знайомства чи розмови розташувати до себе співрозмовника, потрібно дати йому, як мінімум три психологічні «плюса», іншими словами, тричі зробити приємні «подарунки» його Дитині (те ж стосується і закінчення бесіди або зустрічі). Існує, звичайно, безліч можливих «плюсів», але найбільш універсальні з них: комплімент, усмішка, ім'я співрозмовника і підняття його значущості. На перший погляд, комплімент – найпростіше в спілкуванні. Але зробити його майстерно – вище мистецтво. Компліменти бувають трьох типів: 1. Непрямий комплімент. Ми хвалимо не саму людину, а те, що йому дорого: мисливцеві – рушниця, «божевільні» на собаках – його улюбленця, батькові – дитини і т. д. Досить, зайшовши до жінки-начальниці в кабінет, між справою помітити, з яким смаком підібрана обстановка і як затишно себе тут відчуваєш, щоб заробити цим деякий прихильність до себе. 2. Комплімент «мінус-плюс». Ми даємо співрозмовникові спочатку маленький «мінус». Наприклад, «Мабуть, я не можу сказати, що Ви хороший працівник... Ви незамінний для нас фахівець!» Після «мінусу»людина губиться і готовий вже обуритися, а потім на контрасті говориться досить для нього гладеньке. Психологічний стан нагадує відчуття людини, балансував на краю прірви: спочатку – жах від думки про смерть, а потім – невимовна радість: «Живий!» Психологи вважають такий комплімент найбільш емоційним і незабутнім, але, як і всі сильнодіючі, він ризикований. Якщо «мінус» виявиться сильнішим «плюса» наслідки можуть бути для нас плачевними. 3. Людина порівнюється з чим-небудь найдорожчим для того, хто робить комплімент. «Я хотів би мати такого ж відповідального сина, як Ви!» Найважче в компліменті – це гідно на нього відповісти. Це неможливо зробити відразу, інакше людина, якщо й не образиться, то вже не захоче іншим разом нам зробити комплімент. Загальна схема може бути наступною: «Це завдяки Вам!» Все мистецтво полягає в умінні витончено її варіювати. Іншими словами, необхідно повернути психологічний «плюс» тій людині, який дав його нам. При цьому важливо похвалити співрозмовника за його позитивні якості, а не за те, що він такий хороший: похвалив нас, зауважив хороше в нас [21]. Усмішка – це вираз доброго ставлення до співрозмовника, психологічний «плюс», відповідь на який – розташування співрозмовника до нас. Щира, доброзичлива усмішка не може зіпсувати ні одна особа, а переважна більшість їх робить більш привабливими. Бажано привчити себе до того, щоб звичайним виразом Вашого обличчя стала тепла, доброзичлива усмішка чи хоча б готовність до неї. Саме такою повинна бути Ваша усмішка – відкритою і щирою. Пам'ятати ім'я співрозмовника. Саме звучання імені має великий вплив на людину. Під час конфліктів, бажаючи зняти їх гостроту, люди підсвідомо починають частіше використовувати імена своїх співрозмовників. Часто нам потрібно не стільки наполягти на своєму, скільки побачити, що люди до нас прислухаються, почути при цьому своє ім'я. Найчастіше ім'я буває вирішальною краплею, щоб справа обернулася на нашу користь. Керівник, охочий робити гарне враження, може використовувати наступний прийом: завести блокнот і записувати імена всіх своїх ділових партнерів і підлеглих і іноді переглядати його, щоб мати можливість при зустрічі звернутися по імені. На людей справляє незабутнє враження, що людина, що стоїть значно вище по службових сходах, пам'ятає їх по імені. Ім'я людини – це самий важливий для нього звук на будь-якій мові [21].
Пошук
Особливості розвитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках
Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
92
Мова:
Українська
Нам всім хочеться відчувати себе значними, щоб хоч у чомусь хоч десь від нас щось залежало. Потреба відчувати свою значимість – одна із самих природних і характерних людських слабкостей, властивих цьому людям у тій чи іншій мірі. І іноді достатньо дати людині можливість усвідомити власну значущість, щоб він з радістю погодився зробити те, що ми просимо. Будь-який працівник хоче, щоб інші цінували його працю, визнавали його зайнятість, корисність і незамінність. Тому нам ніколи