Особливості розвитку продуктивного спілкування в міжособистісних стосунках

 

 

Дослідження проходило в три етапи: діагостичний, етап обробки даних, інтерпритація отриманих результатів. На першому етапі були практично проведені наступні методики: «Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі», «Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях К. Томаса» [34], та методика « Продуктивне спілкування в міжособистісних стосунках».

Використані методики валідні і надійні, окрім того являють собою простий і чуттєвий діагностичний інструмент.

На етапі дослідження: середнє арифметичне, метод кореляції. На етапі інтерпритації отриманих даних – якісний і кількісний аналіз.

Експерементально-дослідницька робота проводилась за участі 30 респондентів, а саме:

- 12 хлопців;

- 17 дівчат;

Віковий ценз – 20 – 23 років.

Було створено оптимальні умови дослідження:

кожному респонденту був наданий окремий бланк відповідей;

була надана загальна інструкція, щодо заповнення бланків відповідей;

за необхідністі інструкція поворюваасся індивідуально;

були забезпечені та дотримані умови конфеденційності. Що сприяло більшій щирості та відвертості реципієнтів і дало змогу отримати достовірні результати.

Дослідження проводилось в першій половині дня, коли рівень втоми досліджуваних мінімальний.

Тривалість часу заповнення бланків не був обмежений.

 

 

Спілкування – це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини. В спілкуванні реалізується потреба в іншій людині.

Спілкування має велике значення в формуванні психіки людини, її розвитку та становлення розумної, культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, завдяки широким можливостям до научіння, людина формує та здобуває всі свої вищі пізнавальні здібності та якості через активне спілкування з розвинутими особистостями, вона сама стає особистістю [14].

Відомо, що психіка людини та її розвиток детерміновані способом буття середовища, в якому знаходиться людина. Перетворення індивіда в особистість відбувається завдяки спілкуванню з цим середовищем.

Коли б від народження людина була ізольована від оточення, від спілкування, вона б не сформувалась як культурна, цивілізована особистість, тобто така людина залишилась би на рівні розвитку тварини, напіврослини. Відомі факти вимушеної ізоляції від людського суспільства; коли дитина опинялась і довго жила серед звірів, або коли доросла людина потрапляла на безлюдний острів. Навіть після тривалої роботи психологів з такими людьми не вдавалось привести їхню психіку до людської норми. Ці та інші факти свідчать про те, що тільки завдяки спілкуванню людина може розвиватись.

Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має її спілкування з дорослими на перших етапах онтогенезу. В цей відповідальний період всі свої людські, психічні якості дитина набуває виключно через спілкування, оскільки до початку навчання і до підліткового періоду вона позбавлена здатності до самоосвіти та самовиховання [8].

Багатопланове за змістом, цілями, заходами спілкування також виконує специфічну функцію у психічному розвитку людини. Наприклад, матеріальне спілкування дозволяє людині отримувати необхідні для нормального життя предмети матеріальної та духовної культури. Когнітивне спілкування безпосередньо виступає як фактор інтелектуального розвитку. Мотиваційне спілкування є джерелом додаткової енергії для людини, своєрідною «підзарядкою», тобто отримання та збільшення свого психоенергетичного потенціалу. Біологічне спілкування спрямоване на самозбереження організму та розвиток його життєво важливих функцій.

Без спілкування неможлива будь – яка діяльність. Спілкування може виступати як взаємодія між людьми, а може виступати як один із провідних видів діяльності.

Важливим аспектом спілкування є стосунки, які формуються та реалізуються в ньому. Міжособистісні стосунки мають широкий діапазон як в плані їхньої полярності, так і в плані їхньої характеристики.

Особливе значення набуває адекватне сприйняття та оцінка людьми одне одного як в соціальному, так і в приватному житті.

Міжособистісні стосунки в групі можна розглядати як статичні, які вони є в даний момент, так і в динаміці, в процесі їх розвитку. В психології існує безліч механізмів формування позитивних міжособистісних стосунків, які мають найвищу соціальну цінність. Такі стосунки позитивно впливають на мікроклімат в будь-якій групі, колективі, в спілкуванні двох осіб [25].

Міжособистісні стосунки багато в чому залежать від того, як люди сприймають одне одного. Серед багатьох факторів, які відіграють особливу роль у процесах міжособистісного сприйняття, виділяють два (за Т. Лірі) :

1) домінування – підлеглість;

2) дружелюбність – агресивність;

В результаті дослідження Т. Лірі виділив 8 якостей особистості, які характеризують її поведінку у міжособистісних стосунках:

I. Домінантність – характеризує схильність до лідерства, домінування.

II. Впевненість у собі – характеризує незалежність, впевненість, непохитність в міжособистісних стосунках.