Особливості застосування підлітками механізмів психологічного захисту

Ще однією методикою, застосовуваною при психодіагностичному обстеженні дітей шкільного віку є Каліфорнійський психологічний опитувальник (СРІ), в основі розробки якого лежить половина завдань, що ввійшли в CPI з більш широкого універсального тесту. Він складається з 480 питань, на які потрібно відповісти «так» чи «ні”. Ці відповіді потім розподіляються по вісімнадцятьох шкалах, призначених для встановлення відношення опитаних підлітків до тестування. Питання дають змогу оцінити такі параметри, як домінування (авторитетність, самосприйняття, відповідальність, соціальний самоконтроль, досягнення своєї незалежності і жіночність).

За оцінками практикуючих психологів цей тест є одним з найкращих, використовуваних у наш час особистісних опитувальників. Його методична розробленість – одна з найвищих[12, 37]. 

На основі факторних досліджень Р. Кеттелла і його колег створено ряд особистісних опитувальників, з яких найбільш відомий шістнадцятифакторний особистісний опитувальник(16 PF). Варіанти цього опитувальника були розроблені для підлітків від 12 до 18 років (особистісний опитувальник для середніх і старших класів), від 8 до 12 років (особистісний опитувальник для початкової школи). Вихідна форма цього опитувальника дає шістнадцять показників по таких властивостях особистості, як замкнутість і відкритість, скромність і самовпевненість, боязкість і заповзятливість, довірливість і підозрілість.

В особистісній області, мабуть, найбільшим стимулом розробки специфічного тестування, найбільш адекватного для застосування в народному вжитку, стали методики, що визначаються як «соціальне навчання», «терапія поведінки», «модифікація поведінки».

Настільки ж активно, як і особистісні опитувальники, в суспільстві використовуються і проективні методики, наприклад, експресивна методика. Широка і розпливчаста категорія проективних методик містить у собі досить багато форм вільного самовираження. Вважається, що завдяки отриманій можливості виразити себе, дитина не тільки виявляє свої навчальні, поведінкові чи емоційні проблеми, але також і звільняється від них. У цих випадках найчастіше застосовуються методи малювання і театрального уявлення за допомогою іграшок.

 

 

Серед багатьох форм і методів діяльності практичного психолога для роботи з дітьми підліткового віку найчастіше використовуються консультування та прихокорекція, які, однак, теж мають багато підрозділів. Нижче розглянемо основні з них.

 

 

Консультативна діяльність шкільної соціально-психологічної служби за своїми завданнями стоїть близько до просвітницької та профілактичної і є однією з важливих форм їх проведення. Разом із тим консультування – це специфічний вид практичної роботи психолога, що характеризується особливими формальними і змістовими ознаками.

Розгляд цих ознак почнемо з визначення самою поняття "психологічне консультування". Це поняття є чи не найбільш уживаним в літературі, присвяченій питанням психологічної допомоги, і, на перший погляд, видається цілком чітким і зрозумілим. Проте в його трактуванні різними авторами існують певні розбіжності

Можна сказати, що у вітчизняній психології загальноприйнятим є розуміння психологічного консультування як психологічної допомоги здоровим людям у складній життєвій ситуації. Однак при цьому в деяких працях термін "психологічне консультування" вживається як синонім понять "психотерапія" (позамедична модель) і "психологічна корекція", оскільки вказані поняття, на думку авторів, тотожні як за змістом (використання групової динаміки, особливостей контакту консультанта і клієнта, спеціальних технік), так і за кінцевою метою – створення сприятливих умов для повноцінного особистісного розвитку, спілкування, життя в цілому тих, хто звертається по допомогу[12, 87].

Інші автори, не заперечуючи близькість за змістом понять "психологічне консультування" і "психотерапія", вважають доцільним усе ж закріпити поняття "психологічне консультування" за сферою допомоги здоровим людям, залишивши поняття "психотерапія" сфері допомоги психічно хворим, оскільки, по-перше, консультативна робота із здоровими людьми не є терапією (лікуванням) у точному значенні цього слова, по-друге, професійні дії психолога-консультанта і психотерапевта у цих різних сферах допомоги людям мають суттєві відмінності, що зумовлюються передусім мірою відповідальності спеціаліста за стан пацієнта.

Існує позиція, згідно з якою консультування зорієнтоване переважно на допомогу підлітку в реорганізації його міжособистісних стосунків, у той час як психотерапевтичний вплив спрямований насамперед на розв'язання глибинних особистісних проблем людини, що лежать в основі більшості життєвих труднощів і конфліктів. Отже, розмежування понять "психологічне консультування" і "психотерапія" тут здійснюється на основі розведення змісту роботи, яку виконують психолог-консультант і психотерапевт, що зумовлює різні вимоги до ступеня їхньої психологічної підготовки.

У галузі вікової та педагогічної психології поняття "психологічне консультування" найчастіше трактується як вид психологічної допомоги, який має діагностично-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічної компетентності педагогів і батьків. Інколи до числа завдань психологічного консультування включають не лише діагностичні та рекомендаційні, а й корекційні.

Конкретні цілі й завдання психологічного консультування визначаються залежно від напряму діяльності соціально-психологічної служби, але існують загальні цілі й завдання, які характерні для будь-якого процесу психологічного консультування і саме які визначають його специфіку.

Основною метою психолога, що проводить консультацію, є допомога дитині в усвідомленні її проблеми та в пошуку шляхів і способів її якнайскорішого розв'язання. Ця мета реалізується через виконання таких завдань.

По-перше, психолог мас уважно вислухати учня. Важливість цього аспекту діяльності консультанта підкреслюється в усіх відомих працях із психологічного консультування. Максимально терпляче, з використанням спеціальних прийомів вислуховування не лише близько знайомить психолога з ним та його проблемою, а й допомагає підлітку краще усвідомити свою ситуацію, приносить йому полегшення і, в результаті, великою