Особливості застосування підлітками механізмів психологічного захисту

На останніх двох випадках слід зупинитися більш докладно, оскільки вони, на відміну від попередніх, потребують не стільки просвітницько-рекомендаційної, скільки власне психологічної роботи, а консультант діє в умовах дефіциту інформації та часу. Що ж має встигнути зробити психолог у таких ситуаціях? У літературі найчастіше описується такий алгоритм дій:

1) встановлення контакту з клієнтом шляхом створення відповідного психологічного клімату;

2) визначення справжньої проблеми клієнта, його орієнтації в ній, спільне чітке її формулювання;

3) визначення мети підлітка, його можливостей в її досягненні, обговорення позитивних способів дій;

4) вироблення альтернативних варіантів поведінки;

5) узагальнення психологом результатів взаємодії з учнем, мотивування його на втілення прийнятого рішення у життя.

Зрозуміло, що, проводячи разову зустріч, психолог має керуватися вказаними завданнями психологічного консультування: уважно вислухати пацієнта, розширити його уявлення про себе і свою життєву ситуацію, допомогти йому усвідомити власну відповідальність за те, що з ним відбувається.

Взагалі слід сказати, що разова консультація – дуже відповідальний вид психологічної допомоги. Психолог мусить працювати, не знаючи докладно ні обставин життя підлітка, ні справжньої його мотивації стосовно тих чи інших дій, ні значення цих дій для нього та його оточення.

Таким чином, проведення разової консультації вимагає від психолога надзвичайної спостережливості, проникливості, обережності, взагалі високого професіоналізму.

Короткострокове консультування. Цей вид психологічної допомоги здійснюється протягом трьох-чотирьох зустрічей, кожна з яких триває приблизно годину.

Типовим варіантом такої роботи є випадки, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного або діагностичного характеру. Досвід показує, що такі консультації проводяться переважно для для підлітків та юнаків, які бажають краще пізнати себе, визначитися професійно. В цих випадках консультування будується на основі психодіагностичного обстеження підлітка, а інколи й оточуючих його осіб. Так, коли мова йде про консультування з приводу труднощів у сімейному житті, бажано обстежити не лише підлітка, що звернувся до консультації, а й інших членів родини. 

Розглянемо послідовність дій психолога у ході такого роду консультування.

1. Короткий контакт із підлітком під час запису.

Запис на прийом до психолога, коли йдеться про стаціонарну психологічну консультацію, як правило, здійснюється секретарем-реєстратором. Але в деяких випадках, наприклад в умовах школи, це виконує сам психолог або соціальний працівник. Тоді вже в ході запису у консультанта і підлітка складається певне враження одне про одного, починають встановлюватися певні взаємовідносини. Дуже важливо, щоб уже на цьому етапі учень відчував довіру і прихильність до психолога, зміцнив свою мотивацію стосовно консультації. Під час запису інколи буває необхідно також роз'яснити характер психологічного консультування, його завдання й можливості. Нарешті, у деяких випадках запис на консультацію використовують для опитування дітей, вручення їм спеціальних анкет, заповнення яких удома допомагає краще підготуватися до зустрічі з консультантом[16, 129].

2. Перша зустріч з підлітком.

У ході першої зустрічі відбувається вже грунтовне знайомство. Він викладає свої скарги, причини звертання до консультації, свої очікування стосовно неї. Завданнями консультанта є, по-перше, встановлення психологічного контакту, а по-друге, первинна діагностика, тобто складення враження про підлітка на основі аналізу його вербальної та невербальної поведінки і характеру спілкування з консультантом. Внаслідок діагностичного орієнтування психолог здійснює диференціацію пацієнтів (визначає, чи зможе він сам надати допомогу конкретному клієнтові, чи його слід направити до іншого спеціаліста і якого саме), а також будує перші гіпотези щодо характеру проблеми і вибирає напрям подальшої діагностичної роботи.

3. Психодіагностичне обстеження.

Результати первинної діагностики можуть висунути перед психологом завдання подальшої спеціальної діагностики особистості підлітка (або діагностики членів його сім'ї, їх міжособистісних взаємин, спілкування, взаємодії і т. д.). З великого й різноманітного кола методичних засобів, що є в розпорядженні сучасної психології, консультант має вибрати ті, що найбільше відповідають специфічним завданням обстеження конкретного учня. При цьому консультант повинен ураховувати, що: недоцільно застосовувати великий набір методик, оскільки це утруднює усвідомлення та узагальнення отриманої інформації; небажано застосовувати громіздкі за обсягом і часом проведення методики, оскільки це може викликати у дитини лише втому й роздратування.

4. Заключна зустріч.

Під час такої зустрічі проводиться бесіда за результатами обстеження, в ході якої обговорюються загальний психічний стан підлітка, виявлені труднощі та їхні причини, прогнозуються варіанти подальшого розвитку особистості, його стосунків з оточуючими, розкриваються умови, за яких цей розвиток може набути оптимальних форм. Іншими словами, предметом бесіди є психологічний діагноз, що відображає рівень актуального розвитку учня і прогнозування цього розвитку.

Завдання психолога на заключній зустрічі такі:

-підтримка психологічного контакту з підлітком, довірливих, відвертих взаємостосунків;

-залучення підлітка до співпраці, активності в обговоренні його проблем, їхніх причин, альтернативних варіантів розвитку його особистості та взаємостосунків з оточуючими;

-спільне вироблення програми дій, виконання якої сприятиме як профілактиці, так і подоланню негативних тенденцій і труднощів у розвитку, при цьому просвітницька інформація та рекомендації психолога мають органічно вплітатися в контекст спільного обговорення системи заходів;

-мотивування підлітка на виконання розробленої програми, підтримка його віри в себе, в успіх своїх зусиль.

На відміну від разової консультації під час короткострокового консультування психолог має