Проблема реконструкції мови трипільської культури

Знову про слов’янські назви коня і трипільсько-індоєвропейські мовні стосунки // Мови та культури Заходу й Кавказу: Зб. наук. праць. – К. : Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2000. – С. 20-28.

Метод мовної інтерпретації мистецтва у вивченні трипільської та егейської культур // Схід і Захід у мовно-культурних зв’язках: Зб. – К. : Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2001. – С. 26-28.

Кавказ і глотогенез // Мова та історія. – 1997. – Вип. 22. – С. 14-16.

Нове видання підручника з загального мовознавства [Рец. на: Семчинський С. В. Загальне мовознавство. 2-е вид., переробл. і доп. – К., 1996. – 414 с. ] // Мовознавство. – 1997. – № 2-3. – С. 72-73.

Академік Микола Державін: постать в історії славістики // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 1999. – С. 25.

Передісторичне поширення кавказьких мов // Сучасне українське кавказознавство: Лінгвістичний аспект. – К. : ІУКС, 1999. – С. 3-10.

Про давній субстрат Східного Середземномор’я // Мова та історія – 1997. – Вип. 32. – С. 18-20.

Про назву кімерійців // Мова та історія. – 1998. – Вип. 43. – С. 20.

Про назву річки Ібр // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. – Житомир, 1996. – С. 88.

Про походження докельтського субстрату // Мова та історія. – К., 1998. – Вип. 38. – С. 18.

Проблеми праісторії української мови // Розбудова держави. – 1997. – № 2. – С. 23-25.

Середземноморсько-кавказькі (“яфетичні”) назви божеств і правителів // Мова та історія. – 1997. – Вип. 31. – С. 15-16.

Доісторичні поселення та житла за мовними даними // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць. – К. : НДІТІАМ, 1998. – Вип. 2. – С. 80-83.

Слов’янські назви коня у світлі трипільсько-індоєвропейської проблеми // Українське, кавказьке й загальне мовознавство, культурологія: Зб. наук. праць. – К. : ІУКС, 2000. – С. 11-15.

Українська мова як матеріал для дослідження трипільської культури // Проблеми державного будівництва в Україні. – К. : МІЛП, 2001. – Вип. 6. – С. 380-381.

Трипільська хліборобська термінологія і картвельські мови (грузинські й сванські паралелі) // Мова та історія. – К., 2002. – Вип. 59. – С. 42-44.

 

Мосенкіс Ю. Л. Проблема реконструкції мови трипільської культури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10. 02. 01 – українська мова, 10. 02. 15 – загальне мовознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню мовних реліктів трипільської культури. Шляхом аналізу концепцій мови трипільської культури встановлено, що найбільш обґрунтованою є концепція цієї мови як доіндоєвропейського субстрату. Розроблено методичний апарат для визначення мови археологічної культури. Визначено українську, спільносхіднослов’янську та праслов’янську лексику субстратного походження – як апелятивну, так і ономастичну. Досліджено основні фонетичні риси та морфологічні елементи субстрату. Встановлено, шо зовнішні зв’язки трипільської культури корелюють із мовними зв’язками досліджуваного субстрату. Вивчено функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субстрату в українській мові на різних рівнях (апелятивна лексика, ономастика, типологія).

Ключові слова: трипільська культура, доіндоєвропейський субстрат, закон відкритих складів, реліктова мова, гідронім, милозвучність української мови.

 

Мосенкис Ю. Л. Проблема реконструкции языка трипольской культуры. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10. 02. 01 – украинский язык, 10. 02. 15 – общее языкознание. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию языковых реликтов трипольской культуры. В результате анализа концепций языка трипольской культуры установлено, что наиболее обоснованной является концепция этого языка как доиндоевропейского субстрата. Археологические реалии трипольской культуры не соотносимы с праиндоевропейской культурой, реконструированной по данным языка. А отождествлению языка трипольской культуры с какой-либо отдельной ветвью индоевропейской языковой семьи препятствует хронологический разрыв между возникновением трипольской культуры и формированием языковых групп индоевропейской семьи.

Рассмотрена проблема доиндоевропейского субстрата славянских языков и его отражения в украинском языке на лексическом и типологическом уровнях. Установлено, что праславянский язык отличался от других индоевропейских значительным массивом лексических элементов и некоторыми типологическими особенностями, прежде всего превалированием открытого слога. Дифференциальные особенности праславянского языка по отношению к другим индоевропейским могут интерпретироваться как субстратные и находят параллели в субстратных языках Балканского полуострова, островов Эгейского моря, Малой Азии, Кавказа, Месопотамии, т. е. тех регионов, древние культуры которых были по археологическим данным связаны с трипольской. Таким образом, внешние параллели трипольской культуры коррелируют с внешними параллелями доиндоевропейского субстратного языка, отождествляемого с языком трипольской культуры и повлиявшего на обособление праславянского языка, прародина которого так или иначе соотносится исследователями с территорией Украины.

Среди возможных источников лингвистических сведений о трипольской культуре изучены письменности Крита и континентальных Балкан ІІІ-І тыс. до н. э. Установлено, что критская иероглифика, Фестский диск и линейное письмо А фиксируют греческий язык, а этеокритские надписи классического периода отражают греческо-палеобалканское (фрако-фриго-македонское) койне. Таким образом, древнекритские письменности могут выступать источником сведений о доиндоевропейской языковой среде лишь в типологическом отношении: открытослоговая структура этих письменностей, как и малоазийской иероглифики, соотносится, с одной стороны, с открытослоговой структурой праславянского языка, с другой стороны – с аналогичной структурой дошумерского (так наз. “бананового”) языкового субстрата Месопотамии.

Язык киммерийцев как первых письменно упомянутых жителей Украины определен как доиндоевропейский, несмотря на наличие в нем следов иранизации. Этот язык может адекватно репрезентовать языковой мир Украины ІІ-І тыс. до н. э., а, возможно, и более раннего времени. Другие реликтовые языки средиземноморского региона – этрусский, хуррито-урартские, хаттский – несмотря на наличие в них заметного доиндоевропейского компонента (компонентов), по своей базисной лексике являются индоевропейскими и не могут быть материалом для изучения языка трипольской культуры.

Подробно рассмотрена украинская ономастика, не имеющая четко установленной этимологии, прежде всего гидронимы с параллелями в доиндоевропейских субстратных языках Средиземноморья, в южнокавказских и северокавказских языках.

Разработан методический аппарат для определения языка археологической культуры, причем в исследовании впервые предложены методы языковой интерпретации искусства и “вещей и слов”.

Составлен этимологический словарь украинской лексики доиндоевропейского происхождения и показаны ее параллели в других языках. Рассмотрены основные семантические группы этой лексики. Выявлены основные фонетико-морфологические особенности субстрата.

Изучено системное функционирование доиндоевропейского (трипольского) субстрата в украинском языке – как на фонетическом уровне, где артикуляционная тенденция к открытому слогу регенерируется и воспринимается носителями языка как языковая эвфония, так и на лексическом уровне, где субстратная лексика имеет (например, в произведениях Т. Шевченко, как и в фольклоре) особую символическую нагрузку, восходящую через древнеславянские языческие верования к мифологическим представлениям носителей трипольской культуры.

Ключевые слова: трипольская культура, доиндоевропейский субстрат, закон открытых слогов, реликтовый язык, гидроним, милозвучность украинского языка.

 

Mosenkis Yu. L. The Problem of Reconstruction of the Tripolyean Culture Language. – Manuscript.

Thesis for a doctor degree in philology: specialities 10. 02. 01 – the Ukrainian language and 10. 02. 15 – general linguistics. – Kyiv National Taras Shevchenko University. – Kyiv, 2002.

The thesis is dedicated to the study of language relics of the Tripolyean culture. By means of analysis of the language concepts of the Tripolyean culture it has been determined that the most substantiated concept is the interpretation of this language as a Pre-Indo-European substratum. The complex of methods appropriate for investigation of the language of the Tripolyean culture has been elaborated. The lexical units – common nouns and onomastic names – of the substratum origin in Ukrainian, in the Eastern Slavonic languages and Proto-Slavonic have been revealed. The main phonetic features and morphological elements of the substratum were examined. It has been established that the external links of the Tripolyean culture correlate with the linguistic connections of the investigated substratum. The functional peculiarities of the Pre-Indo-European (Tripolyean) substratum in the Ukrainian language on different levels (common names, onomastic names, typology) have been studied.

Key words: the Tripolyean culture, Pre-Indo-European substratum, relic language, the law of open syllable, hydronym, the euphony of the Ukrainian language.