Проблема реконструкції мови трипільської культури

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

мова носіїв давньоземлеробської культури спершу впливає на праслов’янську, а потім певні залишки субстратного фонетичного типу вкупі з усталеними (до певної міри вродженими?) артикуляційними звичками виявляються в українській мові. Регенерацію фонетичних явищ не раз відзначали на матеріалі французької (гальський субстрат впливає через гало-романський діалект), тосканського діалекту італійської (етруський субстрат впливає через розмовну латину), румунської (палеобалканський субстрат упливає через латину) тощо. Слід особливо підкреслити вірогідний зв’язок дуже поширеного милозвучного чергуваня голосних і приголосних української мови (в / у, і / й, з / зі / із тощо) з праслов’янським домінуванням відкритих складів, що може пояснюватися дією одного й того самого субстрату на праслов’янську і згодом (опосередковано – через праслов’янську у плані лексики й через регенерацію вимовних звичок у плані фонетики) на українську мову. Рівномірне чергування голосних і приголосних спостерігається в доіндоєвропейському субстраті грецької мови, доалфавітних писемностях Кріту й Малої Азії, далі – в дошумерському субстраті Месопотамії. Трипільсько-егейські зв’язки в галузі матеріальної культури підтверджуються аналогічними зв’язками лексики й фонетики доіндоєвропейських субстратів праслов’янської й давньогрецької мов.

П’ята частина розділу 1 присвячена доалфавітним писемностям Кріту як можливому джерелу вивчення мови трипільської культури. Значення цих писемностей для визначення мови трипільської культури підкреслене, зокрема, В. М. Даниленком і С. Б. Бернштейном і спирається на близьку спорідненість трипільської та егейської (кріто-мінойської) культур. Дешифрування крітської ієрогліфіки, Фестського диска та крітського лінійного письма А показує, що всі ці системи письма фіксують грецьку мову, тоді як так званті етеокрітські написи класичного періоду, які не читаються по-грецьки, фіксують палеобалканський діалект, близький до фригійського.

Так, наприклад, на стороні (а) крітської восьмисторонньої ієрогліфічної печатки сполучення складових знаків k’o-no з логограмою GANOS (зображення шакала) передає назву кітської столиці – Кносс, а на стороні (g) тієї самої печатки сполучення складових знаків ta-ru-ma2 передає відомий грецький культовий вираз teron Ma “мати звірів”.

На Фестському дискові чергування знаків №№ 12 і 35 (qe / te) відображає варіювання форм грецької енклітики (пор. мікенське qe, класичне te). Очевидно, це грецький діалект, в якому зникнення лабіовелярних відбулося раніше, ніж у мікенському. Часте сполучення знаків №№ 13-1 (“кіпарис” і “людина, що йде”) – kyparissos-ion – передає ім’я бога сонця Hyperion, група знаків №№ 24-40 за зразком лінійного В читається e-rjo = Helios; отже, на полях А1-А2 маємо спорлучення “Гіперіон Геліос”, тотожне гомерівському (“Іліада”, VIII, 480; “Одіссея”, І, 8). Сполучення знаків 32-23 (phaps “голуб” і helos “цвях”) передає словосполучення phaos heliojo “світло сонця” (пор. те саме – Гомерівський гімн до Аполлона, І, 71).

У лінійному А позначення суми ku-ro = грецьк. kyrios; зафіксована типово грецька парадигма і-ja-ma “ліки” – і-ja-te “лікар” тощо; в основі знака № 305 ha (зображує ярмо) лежить грецьке harmos “зв’язок, суглоб”, споріднене з ярмо та ін. (низка інших аргументів на користь грекомовності лінійного А – в працях В. Георгієва, Г. Надя).

Етеокрітське сполучення слів isal abret komn (дрерська псевдобілінгва, рядок 1) тотожне новофригійському надмогильному вислову kakon abberetor knoyman “зло принесе похованню” (“зло” виражається іншим коренем – пор. sala, sale, salee “збитки, шкода” в Гесихія, також хетське idalu- “поганий, злий”) ”.

Отже, всі ці писемності передають індоєвропейські мови й не мпожуть бути джерелом лінгвістичного вивчення трипільської культури. Однак типологія доалфавітних крітських писемностей (фіксація лише відкрнитих складів) дозволяє говорити про структурну близькість доіндоєвропейських субстратів грецької й праслов’янської мов.

Підрозділ 6 розділу 1 присвячений реліктовим мовам чорноморсько-середземноморського регіону. Мова кімерійців, яких нерідко вважають наадками трипільців, виявляє доіндоєвропейські середземноморські особливості. Так, назва кімерійців пов’язується з хетським gimra “степ, відкрите поле” неіндоєвропейського походження (можлива паралель – хурито-урартське qiura “земля” без індоєвропейських відповідників, також сванське gimär “землі”). Ім’я кімерійського царя Теушпа виявляє зв’язок із доіндоєвропейською ономастикою хурито-урартських мов (імена богів – хуритське Тешуб, урартське Тейшеба, столиця Урарту – Тушпа, пор. матеріали В. М. Даниленка про давній культ Тешуба в Україні), а ім’я іншого кімерійського царя Тугдамме / Дугдамме / Люгдаміс містить типове середземноморське доіндоєвропейське чергування d / l. Отже, ономастика дає можливість припускати належність кімерійців до середземноморсько-кавказького (доіндоєвропейського) мовного середовища, що узгоджується з уявленнями про мовну карту України V-III тис. до н. е. і доіндоєвропейську мову трипільської культури.

Етруська мова, хоч і містить помітний доіндоєвропейський субстрат східносередземноморської природи, згідно досліджень Б. Грозного, В. Георгієва, О. І. Харсекіна та ін., у т. ч. дисертанта, визначається як індоєвропейська й не може бути джерелом прямих свідчень про мову трипільської культури. Для прикладу – етруські числівники: hevn, venas “1”, zal “2” (: латин. dualis, пор. етруськ. zil – латин. aedilis “едил”), huteri “4”, śas “6”, semph “7”, nurph “9”. Однак слідом за М. Я. Марром вірогідним слід вважати давнє перебування етрускомовних племен на території України (рух із Малої Азії не лише морем, а й суходолом) і навіть участь етруського етноніма у формуванні назви Русі (назва етрусків tars- / tyrs- не лише дала назву тих самих етрусків ras-, а й могла дати форму rus).

Давня мова Малої Азії – хатська, всупереч недостатньо обґрунтованованим твердженням В. В. Іванова, визначається як індоєвропейська. Пор. хатське Estan “бог сонця” – латинське aestus, хатське Taru “бог