Процеси і закономірності пам'яті

Довільна пам'ять – сукупність мнемічних дій, що їх виконує дорослий за допомогою мнемічних операцій. Головними серед таких є: прилучення матеріалу до системи досвіду індивіда, пошук і визначення способу організації матеріалу для його наступного відтворення; використання одиниць відтворення на підставі встановлення просторово-часових зв'язків між елементами матеріалу. Продуктом довільної пам'яті стає складно організований мнемічний образ, який не стільки відображає минуле, скільки слугує підготовці до діяльності в майбутньому. Відтак, критерієм розвиненої довільної пам'яті є міра усвідомлюваності індивідом мети і смислу запам'ятовування чи відтворення.

Метапам'ять (від гр.   – після, за) – найвищий рівень онтогенезу пам'яті, який спостерігається в осіб інтелектуальної праці. Цьому виду пам'яті притаманні: симультанність запам'ятовування (збіг в часі запам'ятовування і сприймання), повнота, точність і лабільність мнемічного образу, готовність до вибіркового симультанного відтворення, висока організація мнемічних дій. Окрім того, метапам'ять щільно пов'язана з творчою уявою.

Отже, генетичний аналіз пам'яті характеризує її як психічне явище діяльнісної природи. Про це свідчить і аналіз процесів та закономірностей пам'яті.

 

 

Пам'ять реально існує у вигляді процесів запам'ятовування, збереження, відтворення і забування (мал. 4).

 

Мал. 4. Процеси пам’яті

 

Запам'ятовування – процес пам'яті, внаслідок якого забезпечується закріплення нового матеріалу. Воно може бути мимовільним або довільним, механічним або смисловим, безпосереднім або опосередкованим.

Мимовільне запам'ятовування має місце за відсутності мнемічної спрямованості – усвідомлюваного прагнення запам'ятати певний матеріал. Індивід не використовує прийомів запам'ятовування і йому здається, начебто матеріал запам'ятався сам собою. Але дослідження показують, що і в цьому разі запам'ятовування підпорядковане організації діяльності [22]. Якщо досліджувані групують пронумеровані картинки за сюжетом, то запам'ятовують лише сюжет, якщо за номерами, то тільки цифри. Крім того, матеріал краще запам'ятовується тоді, коли стосується цілі діяльності, а не операцій. Тому першокласники значно краще, ніж студенти, запам'ятовують цифри, які додають, розв'язуючи приклади. Ефективність мимовільного запам'ятовування залежить і від зусиль, які докладає індивід для досягнення своєї мети, і від його ставлення до матеріалу.

Довільне запам'ятовування здійснюється під впливом мнемічної спрямованості, що перетворює його на мнемічну діяльність, яка відбувається за допомогою мнемічних дій. Якщо досліджуваному пред'являти пари слів з інструкцією запам'ятовувати кожне друге, то саме ці слова відтворюватимуться краще за перші [60]. Мнемічна спрямованість має різний зміст, яким може бути повнота, точність або тривалість запам'ятовування. У кожному випадку запам'ятовування буде різним. У першому – суцільним або вибірковим, у другому – дослівним або «своїми словами», у третьому – відповідатиме чи не відповідатиме тій послідовності, в якій надходив матеріал, у четвертому – «назавжди» або на певний час. Очевидно, різними будуть і мнемічні дії. Так, спрямованість на точність запам'ятовування тексту передбачає чіткість сприймання його окремих частин, участь мовнорухових процесів (проговорювання «про себе»), створення відповідних зорових образів. Отже, мнемічні дії визначають спосіб орієнтування в матеріалі і впливають на ефективність довільного запам'ятовування. Такими діями є також: складання плану запам'ятовування, групування матеріалу за значенням та смислом, співвіднесення нового з уже відомим, класифікація, систематизація матеріалу, пошук асоціацій за схожістю, суміжністю, контрастом.

Ефективність довільного запам'ятовування знгчною мірою залежить від повторення – неодноразового відтворення матеріалу, та заучування – багаторазового повторювання (мал. 25). Навіть коли досліджувані повторювали список слів різної довжини понад 50 разів, ефективність запам'ятовування продовжувала зростати (Ховланд, див. : [72], мал. 5).

 

Мал. 5. Залежність запам'ятовування від кількості повторень (за К. Ховландом)

 

У разі повторення матеріал краще запам'ятовується тоді, коли розбивається на частини, кожна з яких повторюється окремо (Смирнов [60], Флорес, див. : [69, 72]). Ефективність запам'ятовування залежить від здібностей індивіда до швидкого, точного і міцного запам'ятовування, його віку, ставлення до матеріалу (наявності інтересу, прагнення запам'ятати), значущості задачі, яка потребує запам'ятовування, особливостей матеріалу (організації, обсягу, рівня складності). Але провідну роль відіграють мотиви діяльності індивіда, що спонукають до запам'ятовування. Експерименти, проведені з дошкільниками, показали, що запам'ятовування, зумовлене грою – провідною діяльністю цього віку, перевершує за продуктивністю всі інші мотиви [28].

Порівняльний аналіз мимовільного і довільного запам ятовування засвідчив на користь останнього ([60], табл. 1).

 

Таблиця 1

Ефективність мимовільного і довільного запам'ятовування (за О. О. Смирновим) 

 Запам'ятовуванняКількість відтворених картинок, % 

дошкільникишколярідорослі

мимовільне10, 613, 213, 2

довільне з вказанням засобу, що полегшує відтворення7, 413, 014, 1

довільне без вказання засобу, що полегшує відтворення7, 010, 011, 5

 

Усе ж мимовільне запам'ятовування має непересічне значення з огляду на те, що значно більшу частину відомостей про світ індивід отримує, не докладаючи зусиль. На перший план воно виступає в діяльності немнемічного характеру, але такій, що потребує використання знань [22]. Це пояснює, чому у школярів мимовільне запам'ятовування в ході навчання менш ефективне, ніж довільне, тоді як у студентів спостерігається зворотне співвідношення [60]. Максимальної продуктивності мимовільне запам'ятовування досягає під час розв'язування задач, що потребують пошуку невідомого, розуміння прихованих зв'язків і відношень, а довільне – коли мислення відступає на задній план, підпорядковуючись мнемічній спрямованості.