Розробка програмного забезпечення для діагностики трудового потенціалу підприємства

 

Як і стосовно витрат праці, еластичність випуску по фондах є величина постійна, рівна коефіцієнту регресії. __________________________________ Виробнича функція дозволяє розрахувати потреба в одному з ресурсів при заданих обсязі виробництва й величині іншого ресурсу. З рівняння (1) випливає, що потреба в ресурсах праці рівна:

 

Якщо задані ресурси праці й обсяг продукції, то потреба у виробничих фондах становить

 

Дотепер визначалися показники, кожний з яких ставився до одному з ресурсів. Виробнича функція дозволяє досліджувати й питання співвідношення, заміщення, взаємодії ресурсів. ЗОКРЕМА, в економіці при вивченні взаємодії трудових ресурсів і виробничих фондів визначається важливий показник – фондоозброєність праці. Для функції виду (9. 1) фондоозброєність праці являє собою, мабуть, відношення змінних x2 і x1. Розділивши вираження

 

на   і зробивши нескладні перетворення, одержимо

 

Взаємодіючі в рамках виробничої функції ресурси можуть у відомому змісті заміщати один одного. Це означає, що одиницю одного ресурсу можна замінити деякою кількістю іншого ресурсу так, що обсяг продукції при цьому залишиться колишнім. Скажемо, при певній структурі виробництва додавання 1 люд. -години праці дає такий же приріст продукції, як і збільшення на 2 р. виробничих фондів. На основі виробничої функції можна розрахувати граничну норму заміщення ресурсів. Так, гранична норма заміщення витрат праці виробничими фондами для функції виду (1) рівна:

 

Знак мінус показує, що зі збільшенням одного ресурсу обсяг другого ресурсу_повинен_бути_знижуємим. ___________________________________ Ліва частина вираження (7) по абсолютній величині рівняється частці від розподілу граничної продуктивності праці на граничну фондовіддачу. Це й зрозуміло: якщо граничний продукт розраховуючи на одиницю одного фактора, скажемо, удвічі більше граничного продукту на одиницю іншого фактора, те й гранична норма заміщення першого фактора другим рівна 2. Знак мінус у вираженні означає, що при фіксованому обсязі виробництва збільшення одного ресурсу відповідає зменшенню іншого, і навпаки. Як бачимо, гранична норма заміщення ресурсів для функції (1) залежить не тільки від параметрів функції (коефіцієнтів і), але й від співвідношення обсягів ресурсів. Чим вище фондоозброєність праці, тем вище й норма заміщення витрат живої праці виробничими фондами. Очевидно, що якщо фондоозброєність праці зросте, скажемо, в 1, 5 рази, то в 1, 5 рази збільшиться й гранична норма заміщення. Ця обставина знаходить своє вираження в особливому показнику, який називається еластичністю заміщення ресурсів і визначається в цьому випадку як відношення відносних збільшень фондоозброєності праці й граничної норми заміщення ресурсів. Позначивши

 

Отримаємо вираз для еластичності заміщення ресурсів:

 

Еластичність заміщення ресурсів для функції виду (1) постійна й дорівнює одиниці (висновок тут опущений) ; це цілком узгодиться з аналізом вираження (7) : зміні фондоозброєності праці на 1% відповідає зміна граничної норми заміщення теж на 1%.

Отже, неокласичні моделі економічного росту, опираючись на апарат виробничих функцій, визначають систему кількісних характеристик для оцінки впливу всіх факторів виробництва на економічний ріст.

 

 

 

C++ Builder – це чудова система візуального об'єктно-орієнтованого програмування, однаково радує і новачків, і асів. Новачку вона дозволяє з невеликими витратами сил і часу створювати прикладні програми, які зовні не відрізняються від програм, створених професіоналами. Ну а для досвідченого професіонала C++ Builder відкриває необмежені можливості створювати скільки завгодно складні, розподілені програми, що працюють з будь-якими базами даних. Так що недарма ця система користується широкою популярністю. C++ Builder – одна з найбільш потужних систем, що дозволяють на найсучаснішому рівні створювати як окремі прикладні програми Windows, так і розгалужені комплекси, призначені для роботи в корпоративних мережах. Об'єктно-орієнтоване програмування (скорочено ООП) – це в наш час зовсім природний підхід до побудови складних (і не дуже складних) програм і систем. Коли ви відкриваєте будь-яку програму Windows, ви бачите вікно з безліччю кнопок, розділів меню, вікон редагування, списків і т. д. Все це об'єкти. Причому самі по собі вони нічого не роблять. Вони чекають якихось подій – натискання користувачем клавіш чи кнопок миші, переміщення курсору і т. д. Коли відбувається подібна подія, об'єкт отримує повідомлення про це і якось на нього реагує: виконує деякі обчислення, розгортає список, заносить символ у вікно редагування. Ось така програма Windows і є об'єктно-орієнтованою програмою (для стислості надалі протягом цієї книги ми будемо називати прикладні програми).

Програма, побудована за принципами об'єктної орієнтації – це не послідовність якихось операторів, не якийсь жорсткий алгоритм. Об'єктно-орієнтована програма – це сукупність об'єктів і способів їх взаємодії. Окремим (і головним) об'єктом при такому підході в багатьох випадках можна вважати користувача програми. Він же служить і основним, але не єдиним, джерелом подій, які керують додатком.

Скільки існує програмування, стільки існують в ньому і безвихідь, в які вона постійно потрапляє і з яких, в кінці кінців, доблесно виходить. Один з таких тупиків чи криз не так