Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950 – 2000 рр.)

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його положення й висновки можуть стати підставою для визначення стратегічних напрямків педагогічних досліджень, спрямування зусиль науковців на вирішення найбільш актуальних і значущих завдань, обґрунтування пріоритетів у науковій політиці; представлений у дисертації фактичний матеріал, а також зроблені узагальнення можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників з історії педагогіки та порівняльної педагогіки, у процесі викладання відповідних курсів, спецкурсів і спецсемінарів у вищих навчальних закладах і в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників; застосування в історико-педагогічних дослідженнях обґрунтованих у дисертації алгоритму формування вибіркової сукупності першоджерел і технології поєднання кількісних (заснованих на відтворюваних вимірюваннях) і якісних методів у ході їх аналізу сприятиме об'єктивізації результатів і підвищенню якості цих досліджень. Практичне значення мають і створені в ході дисертаційного дослідження бібліографічні покажчики публікацій і дисертацій з питань виховання й управління загальноосвітньою школою („Публікації й дисертації українських авторів з питань виховання школярів (друга половина ХХ століття): бібліографічний покажчик”. – Луганськ, 2006; „Публікації й дисертації українських авторів з питань управління загальноосвітньою школою (друга половина ХХ століття): бібліографічний покажчик”. – Луганськ, 2005).

Вірогідність результатів дослідження забезпечена науково обґрунтованими методологічними підходами до аналізу його предмета, науково обґрунтованим відбором масиву першоджерел, використанням комплексу різноманітних методів дослідження, адекватних його логіці та завданням, застосуванням відтворюваних вимірювань. 

Особистий внесок здобувача в роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в розробці вихідних концептуальних ідей та методики досліджень, зібранні та інтерпретації даних щодо розвитку педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття, формулюванні головних висновків та узагальнень, загальне редагування. 

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом виступів: на Всесоюзній науково-практичній конференції „Проблемы повышения профессионализма и продуктивности педагогической деятельности” (Усть-Каменогорськ, 1989); на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Ананьевские чтения-2001 “Образование и психология” (Санкт-Петербург, 2001), „Фахова підготовка іноземних громадян в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку” (Київ, 2002), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті” (Луганськ, 2003), „Международное сотрудничество в области образования Inted-2003” (Ялта, 2003), „Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітній вимір” (Полтава, 2004), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), „Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика” (Херсон, 2005), „Демократична освіта” (Львів, 2005); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях, „круглих столах”: „Организационно-педагогические основы эффективности управления функционированием школы” (Сімферополь, 2000), „До витоків становлення української педагогічної науки” (Умань, 2002), „Проблеми загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів” (Вінниця, 2002), „Теорія та практика управління педагогічними процесами” (Одеса, 2002), „Українська педагогіка на межі тисячоліть” (Івано-Франківськ, 2003), „Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003), „Науково-методичне забезпечення навчального процесу в інститутах післядипломної педагогічної освіти” (Луганськ, 2003), „Безперервна освіта: реалії та перспективи” (Івано-Франківськ, 2004), „Українська педагогічна преса: на перехресті століть” (Умань, 2006); регіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях і семінарах: „Нові інформаційні технології у навчальному процесі загальноосвітньої школи та вузу” (Київ, 1995), „Комп’ютерні та інноваційні технології у навчальному процесі” (Алчевськ, 2000), „Наука на порозі нового тисячоліття” (Луганськ, 2001), „Післядипломна освіта в регіоні: стратегія та перспективи” (Луганськ, 2002), „Теорія та практика андрогогіки в Україні” (Луганськ, 2002); наукових конференціях викладачів Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (Луганськ, 2002 – 2006), а також шляхом обговорення результатів дослідження на засіданнях кафедри педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (2003 – 2006). 

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 57-ми публікаціях, у тому числі 1-й монографії (одноосібно), 2-х бібліографічних покажчиках (одноосібно), 30-ти статтях у фахових виданнях (21 – одноосібно), 10-ти статтях у інших наукових виданнях (7 –одноосібно), 14-ти статтях та тезах у збірниках матеріалів наукових конференцій, семінарів, педагогічних читань (5 – одноосібно).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 613 сторінок, у тому числі 20 таблиць (22 сторінки), список використаних джерел з 1904 найменувань (147 сторінок), 15 додатків (46 сторінок).

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його хронологічні межі, об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано основні концептуальні положення, визначено методологічні засади й методи дослідження, подано характеристику його джерельної бази, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Методологічні засади дослідження” визначено методологічні підходи до аналізу розвитку педагогічної науки в Україні в другій половині