+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
59
Мова:
Українська
бізнесу-інформації акцент повинний бути зроблений на зборі реальних, економічних, детерміністських і безумовних фактів. Однак цей акцент може привести до скорочення числа альтернатив (а отже, і потенціалу інформації) за рахунок виключення з розгляду всієї інформації, що не відповідає вимозі строгої “релевантності”. Один з парадоксів сучасних поглядів на інформацію полягає в тому, що чим вище невизначеність, тим більше можливостей для дивергенції і напрямків подальшого розвитку, що випливають з цих можливостей; фактично тоді більший обсяг інформації приводить у деяких випадках до скорочення числа таких напрямків. Ця проблема добре відома, а недавно вона стала предметом дослідження на “практичному слуханні”, що мало на меті вирішити проблеми, пов'язані з визначенням відповідного акценту і збором інформації. Однак питання про тім, “яку інформацію використовувати”, залишається дуже непростим.
Суть комерційної інформації про ринок товарів – це відображення взаємозв'язків усіх елементів у системі потреби населення – попит населення – пропозиція товарів і послуг – обіг товарів і послуг – споживання.
Щоб керувати цими процесами, потрібна інформаційна база як основа для ухвалення управлінських рішень, тобто необхідне відповідне інформаційне забезпечення і державне регулювання інформаційної діяльності підприємств. В Україні воно здійснюється відповідно до законів: «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про інформаційні агентства», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про Національну програму інформатизації», «Про концепцію Національної програми інформатизації», законодавчими актами по окремих галузях, видами, формами і засобами інформації, міжнародними договорами й угодами, які ратифікувала Україна, принципами і нормами міжнародного права.
Разом з тим, перелічені закони дуже погано реалізуються в практиці діяльності підприємств. Так, не забезпечується гарантіями права використання інформації; велику частину інформації віднесено до інформації з обмеженим доступом практично без усякої на те підстави; діяльність підприємств з використання інформації є автономною і неузгодженою; нечітко визначено правову і фінансово-економічну основи інформаційної діяльності підприємств; не здійснюється захист інформації.
Головна мета інформаційного забезпечення – створення системи взаємопов'язаних і взаємодоповнюваних показників, які дозволяють одержати всебічну кількісну і якісну характеристику досліджуваних об'єктів.
Активний збір інформації найчастіше буває ad hoc (моментальний) і зосереджується на конкретному вирішенні події; він рідко буває постійним і усвідомлюваним саме як процес збору інформації. У далеко не у всіх компаніях вивчення навколишнього середовища існує офіційно; чи відбувається це так, залежить від стратегічних умов для них (від їхньої поінформованості) і від їхньої чутливості до різних аспектів навколишнього середовища.
Регулярний збір інформації виникає як складова частина бізнесу, але більш цілеспрямовану роботу можна включити до складу заходів щодо щорічного планування і складання бюджету, по координації стратегічних рішень із прогнозами зовнішніх і внутрішніх умов, по розробці нових товарів, послуг, ринків або раціоналізації забезпечення. Пасивний збір інформації виникає в більшості випадків у процесі різних чи взаємодій операцій у бізнесі, а також під час неофіційного обміну. Коли менеджери зіштовхуються з який-небудь складним, власне кажучи невизначеним, але стратегічно важливої для фірми проблемою, процес пошуку інформації стає більш активним, офіційним і цілеспрямованим.
Різні види комерційної інформації компанії схильні збирати різними способами, наприклад, маркетингову і збутову інформацію – більш неформально, чим фінансову і законодавчу інформацію, що збирають офіційно. Хоча процес збору інформації являє собою комбінацію офіційних і неофіційних схем, спостерігається тенденція до того, щоб використовувати офіційний підхід до інформації, що стосується регулювання, і до службових видів інформації. І все-таки часто зведення про кращі офіційні джерела інформації надходять через неофіційні канали. Менеджери, особливо в невеликих фірмах, воліють звертатися до людей, а не до документів. Не слід зневажати внутрішніми джерелами інформації, тому що найчастіше вони виявляються дуже коштовними.
Збір комерційної інформації як процес складається з двох частин: безупинний збір загальних ділових зведень від неформального спілкування з колегами й іншими контактами як частина повсякденної діяльності, а також постійне підживлення інформацією з більш офіційних мереж, відкіля надходять важливі новини.
Основні навички, що вимагаються для одержання і використання інформації, – це пошук, аналіз, структурування, збереження і маніпуляція. Існує необхідність підходити до збору нової інформації, ґрунтуючись на вже наявну, а також важливість інтерпретації інформації наступною фразою: “Ми припускаємо, що усього лише набір даних, що є побічним результатом діяльності фірми, забезпечить нам прийняття рішень, засноване на наявній інформації. Але дуже часто це приводить до того, що ми називаємо “інформаційним перевантаженням».
Сьогодні росте складність збору комерційної інформації і керування нею; виходить, це вимагає усе більше часу і базових навичок, необхідних менеджерам для керування інформацією, часто не вистачає. Блейер і Гордон підтримують думку, що росте значення контролю і керування письмовою інформацією у фірмах: “Менеджери бувають перевантажені масою марної інформації, що часто робить заплутаними дійсно важливі документи”. Таке неправильне керування заважає правильному прийняттю рішень і плануванню і погіршує результати діяльності фірми. Коли наявними в розпорядженні інформацією не можуть чи не хочуть правильно керувати, це часто приводить до подвійної витрати сил і засобів. “Якби ми керували своїми грошима так само, як керуємо інформацією, то ми б уже давно розорилися” (авторство приписується Делано Слоту, процитоване в Баббара і Рея (Babbar & Rai 1993).
Керування інформацією в теорії і на практиці найчастіше приводить до двох розповсюджених проблем. Перша, про яку вже згадувалося вище, стосується вибору інформації. Високоточні