Соціальний розвиток українського села в 60-80-ті рр. ХХ ст.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КРИВЧИК ГЕННАДІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ

 

УДК 330. 01. 477 (477)  (075)

 

 

07. 00. 01 – історія України

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬК – 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі українознавства Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (м. Дніпропетровськ).

Офіційні опоненти: – доктор історичних наук, професор Беренштейн Леонід Юхимович, Національний аграрний університет (м. Київ) – доктор історичних наук, професор Панченко Петро Пантелеймонович, Інститут історії України НАНУ; – доктор історичних наук, професор Тимченко Сергій Михайлович, Запорізький юридичний інститут МВС України; Провідна установа – Донецький національний університет, кафедра історії України.

 

 

Актуальність теми

Місто і село – дві різні підсистеми суспільства, що мають свою специфіку. Саме сільська підсистема має первинний характер. Причому поняття первинності означає не тільки очевидний факт первородства села, народження міста в сільському лоні, але й виконання селом своїх іманентних функцій: забезпечення людей продуктами харчування, промислового виробництва – сировиною; захист екології міста від руйнування промисловістю, амортизація наслідків демографічних спадів для промисловості, відтворення культурних, побутових і моральних традицій, вдосконалення генофонду міського населення й усієї нації тощо. Ще у ХVІІІ ст. Ж. -Ж. Руссо писав: “Міста – це пучина людського роду. У декілька поколінь раси гинуть або вироджуються; вони потребують оновлення, а це оновлення завжди дає село”.  

Радянська тоталітарна держава, в якій влада належала партійній бюрократії, так званій номенклатурі, свідомо використовувала село і сільське господарство як своєрідних донорів формування бюджетних надходжень, будівництва міст, проведення політики індустріалізації, створення військово-промислового комплексу. Державна політика базувалася на тому, що місто безсоромно обкрадало село.

Реконструюючи аграрний сектор економіки на ринкових засадах, Українська держава зобов’язана подбати про ідеологічне забезпечення нової аграрної політики. Передусім слід пробудити громадський інтерес до соціально-економічних проблем села і переконати суспільство в необхідності концентрації зусиль для виведення сільського господарства з глибокої кризи, створення для цього на селі належних культурно-побутових умов життя. Тут також допоможуть історичні дослідження. Адже висвітлення минулого нашого села сприятиме формуванню й у так званої політичної еліти, й у широкої громадськості почуття поваги до хлібороба, усвідомлення величезного боргу, який треба обов’язково віддати селу за неоплачену працю й бідування його жителів упродовж багатьох років. Тож актуальність дисертації обумовлена величезним значенням аграрного сектору економіки і села в життєдіяльності суспільства, сьогоднішньою гостротою аграрно-селянського питання, незадовільним станом соціальної сфери села.

Зв’язок з науковими програмами

Дисертація є розділом комплексної проблеми “Актуальні питання соціального розвитку України в ХХ ст. ”, яка розробляється кафедрою українознавства Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, узгоджена у відділі новітньої історії Інституту історії України НАНУ та зареєстрована в УКРІНТІ (№0102U005581).

Об’єкт дослідження даної дисертаційної роботи ― українське село, що розглядається як: а) сукупність населених пунктів, які не відповідають критеріям, що встановлені для міських поселень, і жителі яких зайняті переважно сільським або лісовим господарством; б) сільська місцевість, де в досліджуваний період проживала значна частина населення республіки (у 1959 р. ― 54%, у 1990 р. ― 32, 5%) ; в) виробнича база аграрної економіки, яка в досліджуваний період давала приблизно третину валового національного продукту й переважну частину фонду споживання населення, забезпечувала розвиток й оновлення мережі сільських поселень; г) підсистема суспільства, ‹‹сільський світ›› з його специфічним способом життя, сімейним укладом, моральними цінностями та традиціями.

Предмет дослідження ― сільське населення, сільські люди, їхні психологія, політичні уподобання, спосіб життя; соціальна політика правлячої номенклатури, а також її наслідки (соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-демографічні, соціально-культурні).

Хронологічні межі дисертаційної роботи – 60-80-ті рр. ХХ ст., період, який розпочався з того, що правляча в СРСР політбюрократія висунула завдання побудови комунізму в країні, а закінчився, коли в умовах глибокої системної кризи режиму саме життя зняло це завдання з порядку денного. У цей період відбулися особливо великі зрушення в соціальній сфері українського села. Під час розв’язання завдань комуністичного будівництва, соціальна політика держави на селі стала однією з пріоритетних. Адже село, за визнанням комуністичних ідеологів, значно відставало в своєму розвитку від міста й гальмувало просування суспільства до комунізму.

Мета дослідження ― показати у взаємозв’язку та динаміці цілі, наміри і плани керівництва КПРС щодо соціальної перебудови колгоспного села, розвиток соціальної сфери і суспільних відносин в українському селі протягом 60-80-х рр. ХХ ст., ставлення до цих процесів їх основних учасників.

Завдання дослідження:

1. Виявити ступінь розробки проблеми, проаналізувати існуючі концептуальні підходи до вивчення аграрно-селянського питання, ввести в науковий обіг нові види історичних джерел, висловити власне бачення методології історичного дослідження, охарактеризувати основні методи дослідження, що застосовувалися в дисертації.

2. Показати на матеріалах УРСР роль сільського соціального чинника у формуванні та еволюції суспільно-політичного ладу в СРСР і зворотній вплив тоталітарного режиму на ментальність сільської людини, її громадську активність.

3. Розкрити сутність так званого колгоспного ладу, його відповідність декларованим конституційним нормам, положенням чинних статутів колгоспів,