Соціальний розвиток українського села в 60-80-ті рр. ХХ ст.

У другому підрозділі – “Джерелознавчі аспекти дослідження” – аналізуються друковані та архівні матеріали, що знаходяться в архівних сховищах та бібліотеках України.

У дисертаційній роботі є посилання на 70 друкованих збірок й окремих документів, на публікації 45 союзних, республіканських, обласних і районних газет, на більше ніж 50 літературно-документальних, літературно-публіцистичних та художніх творів, на 132 справи з 20 архівів. Природно, це є лише частка від тих джерел, що вивчалися автором дисертації протягом 1977-2002 рр.

Оскільки основні опубліковані збірки джерел (документи КПРС, статистичні збірники, твори державних керівників тощо) вже більш-менш ґрунтовно проаналізовані попередниками, автор дисертації зосередив увагу на характеристиці архівних документів, які аналізуються за такими групами:

довідки та інформації партійних, радянських, профспілкових, комсомольських функціонерів, державних службовців, написані у зв’язку з розглядом питання соціально-економічного розвитку села у відповідному керівному органі;

протоколи та стенограми різних партійних форумів (фонди обкомів партії обласних архівів) та сесій місцевих Рад народних депутатів (фонди облвиконкомів та райвиконкомів обласних архівів) ;

скарги, листи, звернення громадян до керівних органів, засобів масової інформації, посадових осіб.

Аналіз архівних документів засвідчив, що документи інформаційного характеру в цілому характеризуються точністю датування, достовірністю, конкретністю, але показують соціальні процеси на селі однобічно, тобто такими, як їх бачили представники бюрократичного апарату. Цей недолік менше притаманний протокольним документам, які подекуди віддзеркалюють ставлення сільських людей (хоча й не рядових) до влади та її соціальної політики. Особливу цінність у цьому плані мають скарги й звернення сільських жителів до керівних органів, посадових осіб, засобів масової інформації. Попри деяку суб’єктивність авторів, останні документи являють собою чи не єдине правдиве джерело для вивчення соціально-психологічної атмосфери та політичних настроїв на селі в досліджуваний період.

У третьому підрозділі – “Діалектичний метод, принципи та спеціально-історичні методи вивчення теми” – автор обґрунтовує свою прихильність до діалектики і пояснює сутність діалектичного методу як такого, що вимагає аналізу всіх явищ у русі, протиріччях, взаємовпливах, взаємозалежностях, причинно-наслідкових зв’язках, з урахуванням усіх обставин розвитку. Необхідність цього обумовлена тим, що застосування діалектичного методу в історичних дослідженнях поки що є рідкісним явищем. Більшість наукових праць, на думку автора, свідчить не про діалектичний, а метафізичний підхід. У радянські часи соціальний розвиток села зображувався як поступове кількісне накопичення соціальних благ і вигод, підвищення добробуту селян, наближення за цими показниками села до міста. У новітній період знак “плюс” змінився на “мінус”, але ж сам підхід від цього не змінився. Діалектичний метод дозволяє побачити суперечливий характер будь-якого суспільства, де нове завжди змушене співіснувати зі старим. Автор переконаний, що історик-аграрник мусить прагнути до пізнання протиріч соціального розвитку села, а не обмежуватись фіксацією й підрахунками позитивних і негативних явищ.

Автор дотримується думки, що до категорії “принцип” можна віднести лише два підходи – історизму та об’єктивності. Історичний підхід при цьому означає прагнення дослідника усвідомити сутність минулої епохи, вжитися в минулий час, подивитися на процеси, події та героїв історії очима їх сучасників, оцінити їх з точки зору тодішніх законів і традицій. Принцип об’єктивності вимагає від історика дивитися на минуле неупереджено, без кон’юнктурних міркувань, не “виправляти” історію заради доведення своєї наукової гіпотези. Якщо принцип історизму можна порівняти з віртуальною машиною часу, то принцип об’єктивності – з поліграфом (“детектором брехні”).

Серед спеціально-історичних методів дослідження автор виділяє ті, якими він послуговувався в дисертаційній роботі: історико-порівняльний, системності, плюралізму, наочного прикладу, психологічного аналізу тощо. При цьому, як доводиться в дисертації, для встановлення істини й зображення правди життя слід активно використовувати досвід не тільки колег-науковців (філософів, економістів, соціологів), але й представників інших сфер духовної діяльності, що збагачує історичну науку, відкриває нові можливості пізнання минулого.

Другий розділ – “Суспільно-політичні процеси в українському селі” – розкриває діалектику взаємовпливів громадського життя, соціального складу і соціальної психології сільського населення України.

У першому підрозділі – “Суперечливий характер суспільно-політичного ладу в СРСР та прояви цього на селі” – здійснена спроба розглянути суспільні відносини в колишньому СРСР і, зокрема, в Україні з позицій діалектики

Застосування діалектичного методу при аналізі того чи іншого суспільства неминуче приводить до руйнації стереотипного погляду на це суспільство як щось стале й формаційно монолітне. Так, відомий радянський політолог Г. Х. Шахназаров мусив визнати, що не тільки в нашому вітчизняному випадку, але й всюди, скільки бачить око, з’являлися “монстри” з точки зору класичної теорії, дивовижним чином поєднуючи в собі ознаки різних типів, видів і підвидів суспільних формацій: “дещо на кшталт кентаврів і русалок” . Помилявся політолог лише в одному: в тому, що про складні поліформаційні соціальні організми писав як про щось екзотичне, химерне. Адже будь-яке із суспільств, що існувало у світі, є сукупністю елементів різних формацій (укладів). Не було винятком й колишнє радянське суспільство. Винятковою була лише надмірна гострота антагоністичного протиріччя між соціалістичним ідеалом і напівфеодальними відносинами, що, до речі, й обумовило надзвичайний драматизм усієї радянської історії, а зрештою стало однією з причин краху СРСР.

Так сталося, що між зазначеними формаціями випала проміжна – капіталістична. Адже, запропоновані у свій час В. І. Леніним методи держкапіталізму не були реалізовані. Унаслідок короткочасності існування непу