Соціальний розвиток українського села в 60-80-ті рр. ХХ ст.

4. Визначити місце соціального чинника в наростанні кризових явищ в аграрному секторі економіки та екології землеробства, загостренні суспільно-політичної ситуації в українському селі напередодні краху СРСР та утворення незалежної Української держави.

5. Показати вплив соціальної політики держави на характер соціальних процесів, життя, побут, політичну психологію й формування моральних цінностей сільських жителів, у тому числі підростаючого покоління.

6. Проаналізувати плани правлячих кіл країни щодо соціального перевлаштування радянського села у зв’язку з висуненням завдань комуністичного будівництва в країні; виявити позитивні та негативні моменти в соціальній політиці на селі, мотиви, якими керувалася влада, здійснюючи реконструкцію мережі сільських поселень, ліквідацію, а згодом відбудову малих сіл, будівництво експериментально-показових населених пунктів.

7. Визначити специфіку роботи сільських закладів освіти та культури, роль сільських вчителів і культпрацівників у розв’язанні соціальних, економічних, ідеологічних завдань партії.

Наукова новизна отриманих результатів

1. За допомогою діалектичного методу, з позицій історизму та об’єктивності висвітлена в основних своїх аспектах проблема соціального розвитку українського села протягом останніх тридцяти років існування тоталітарного режиму.

2. Показана роль сільського соціального чинника у формуванні та розвиткові суспільно-політичного ладу в СРСР. Додаткову аргументацію отримали судження ряду політологів щодо сутності радянського суспільства як такого, що мало деякі ознаки феодальної формації поряд з соціалістичною (комуністичною). Підтверджені на історичному матеріалі висновки провідних вітчизняних економістів щодо невідповідності практики колгоспного будівництва основним принципам кооперації.

3. Завдяки аналізу філософських аспектів соціального розвитку українського села в 60-80-ті рр. ХХ ст. поглиблено розуміння причин того, що, попри щире прагнення влади вдосконалити соціальну сферу села і очевидні здобутки в цьому напрямку, протягом указаного періоду посилилися процеси занепаду багатьох сіл, депопуляції сільського населення, масової міграції сільських жителів у міста, втрати моральних хліборобських цінностей.

4. Доведено, що основні вади соціального розвитку українського села в досліджуваний період були значною мірою обумовлені відсутністю філософської культури мислення у правлячої в СРСР номенклатури, ігноруванням нею суттєвої специфіки села та неповагою до сільської людини.

5. Соціальний розвиток українського села охарактеризований як такий, що віддзеркалював основні протиріччя розвитку радянського суспільства: між компартійною номенклатурою й основною масою населення; між соціалістичними й неофеодальними суспільними відносинами, інституціями, елементами; між благородними деклараціями і негідними методами; між словом і ділом.

6. Досліджено еволюцію соціальної психології, настроїв, ставлення сільських людей до соціальної політики влади в 60-80-ті рр. ХХ ст.

7. З цією метою використані джерела, що недостатньо або навіть зовсім не вивчалися попередниками автора в дослідженні аграрно-селянського питання, серед яких: протоколи сесій місцевих Рад, скарги, листи, звернення трудящих до керівних органів, літературно-публіцистичні твори.

Практичне значення дисертаційної роботи

1. На підставі вивчення історичного досвіду України в здійсненні соціальної політики на селі сформульовані основні уроки, які, на думку автора, слід обов’язково врахувати на сучасному етапі розбудови Української держави. Головний урок полягає в тому, що зміст і напрямки соціальної політики на селі мусять передусім відповідати інтересам, потребам і уявленням сільської людини про організацію її соціально-побутового і соціально-культурного середовища. Відповідно до висновків дисертації наводяться поради й рекомендації щодо подальшого соціального будівництва в українському селі.

2. Дисертація сприятиме посиленню інтересу вітчизняних науковців до подальшої розробки аграрної тематики як однієї з найактуальніших для усіх суспільних наук на нинішньому етапі розвитку українського суспільства. Особливо перспективним і потрібним бачиться подальше дослідження саме тих питань (у тому числі в історичному аспекті), вивчення яких започатковано у цій дисертаційній роботі: соціальна психологія і політична культура селянства, тенденції їх розвитку, екологічні і соціальні аспекти сільськогосподарського виробництва, духовне відродження села тощо.

3. Дисертація буде корисною при розробці загальних і спеціальних курсів з історії України та політології у вищих навчальних закладах, насамперед аграрного профілю.

Апробація результатів дослідження

Дисертація обговорювалася на кафедрі українознавства Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, кафедрі історії України Дніпропетровського національного університету. Окремі положення й аспекти дослідження пройшли апробацію на 14 міжнародних і всеукраїнських (республіканських) конференціях у Києві (1993) Донецьку (1991), Умані (1992), Запоріжжі (1993), Дніпропетровську (1991, 1993, 1995, 1997, 1999, 2001, 2002), Одесі, Черкасах, Луганську (2002).

Рецензія на монографію “Українське село під владою номенклатури в 60-80-ті рр. ХХ ст. ” надрукована в збірнику наукових праць Інституту історії України НАНУ  .

Структура дисертації обумовлена метою й завданнями дослідження, а також прогалинами, які, на думку автора, мають місце у висвітленні аграрної історії України. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Повний обсяг дисертації – 414 сторінок, з них 369 основного тексту. Список використаних джерел та літератури нараховує понад шістсот найменувань.

 

 

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми, хронологічні межі, визначаються об’єкт і предмет дослідження, його мета й завдання, наукова новизна, теоретичне й практичне значення.

Розділ перший – “Історіографія, джерела, методичні засади дослідження соціального розвитку українського села” – містить три підрозділи.

У першому підрозділі – “Досягнення і прогалини в науковому висвітленні соціального розвитку села” – показано ступінь вивченості проблеми, порівнюються концептуальні підходи до висвітлення теми в радянські часи та на сучасному етапі.

Радянськими, зокрема українськими