Соціологія та її вивчення у вищій школі

Класик соціологічної науки німецький вчений Макс Вебер вважає, що соціологія – це наука про соціальну поведінку, яку соціологія прагне зрозуміти і пояснити. Соціальна поведінка, за Вебером, – це певний вчинок людини, який він співвідносить з поведінкою (або вчинками) інших людей.

Сучасний американський соціолог Н. Смелзер зазначає, що соціологія – це дин із способів вивчення людей. Він вважає, що соціологи прагнуть з’ясувати: чому люди поводять себе певним чином, мають певну віру, одружуються, навчаються, голосують тощо, а також, що відбувається з людьми під час того, як вони взаємодіють один з одним. Тому Смелзер вважає, що завдання соціології – «наукове вивчення суспільства і соціальних відносин».

Він виділив два напрямки – мікросоціологію і макросоціологію. Дослідник-мікросоціолог фокусує свою увагу на індивідах, їх поведінці, мотивах і тих сенсах, які люди вкладають у взаємодію. Представники цього напрямку вважають, що соціальні явища можна зрозуміти тільки після проведення аналізу тих аспектів, які люди надають тим явищам, що виникають при їхній взаємодії. Макросоціологія описує глобальні закономірності розвитку суспільства, взаємодію основних елементів суспільної системи.

Танчин І. З. Соціологія: навчальний посібник / І. З. Танчин. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Київ: Знання, 2008. – 351 с.

Джерело доступу: http: //pidruchniki. ws/15970122/sotsiologiya/struktura_sotsiologiyi

* * *

Соціальний закон – це вираз суттєвих, необхідних і постійно повторюваних взаємозв’язків і відносин між соціальними явищами та процесами, а передовсім між діяльністю соціальних спільнот і діями окремих індивідів, що зумовлюють виникнення, функціонування й розвиток соціальних систем.

Г. Осипов визначає соціальний закон як відносно стійкі і систематично відтворювані відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і професійними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і сім’єю, суспільством і особистістю, соціальною організацією і особистістю, містом і селом тощо.

С. Фролов трактує соціальні закони як об’єктивні правила, що існують незалежно від свідомості і регулюють поведінку людей стосовно один одного, основу яких утворюють історично сформовані мотиви, інтереси і намагання людей до вдоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці і визнанні з боку інших, у самовираженні тощо.

Соціальні закони поділяють на загальні і специфічні. Загальні вивчає філософія, а специфічні – соціологія. Будь-який із соціальних законів виражає відносини між різними індивідами, соціальними спільнотами і проявляється не взагалі, а в конкретній формі – в їх соціальній діяльності.

Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2002. – 472 с.

Режим доступу: http: //galsite. at. ua/load/dvorecka_g_v_sociologija_navch_posibnik/3-1-0-538

 

 

1. Особливість протосоціологічного знання, його основні форми, періоди.

2. Передумови становлення соціології як самостійної науки.

3. О. Конт – засновник соціології. Позитивістська соціологія О. Конта.

4. Еволюціоністська соціологія Г. Спенсера.

5. Марксистська соціологія, її особливості.

6. Соціологія і соціологічний метод Е. Дюркгейма.

7. Внесок М. Вебера у розвиток соціології.

Основні поняття: протосоціологія, «позитивізм», соціальний еволюціонізм, соціальний дарвінізм, натуралізм, диференціація, інтеграція, органістична школа в соціології, матеріалізм, соціальний факт, солідарність, аномія, соціальна дія, ідеальний тип, структурно-функціональний аналіз.

При висвітленні першого питання слід звернути увагу на давні форми соціального знання, які знайшли відображення у працях античних мислителів, в першу чергу Платона, Аристотеля. При опрацюванні цієї теми, загалом, варто розібратися із матеріалом поданим в таблиці нижче. Новим етапом розвитку соціологічних знань було Середньовіччя й необхідно показати специфіку осмислення соціальних явищ крізь призму християнської теології. Слід засвоїти такі поняття як геоцентризм і провіденціалізм, які визначали бачення суспільних процесів. При цьому доцільно порівняти античні й середньовічні уявлення про суспільство. Дати визначення сутності Просвітництва і таких понять, як природне право, суспільний договір, прогрес. В якості прикладу просвітницьких уявлень про суспільство навести ідеї Ж. -Ж. Руссо. Показати зміну світоглядних орієнтирів в епоху Відродження та на початку Нового часу, утвердження в ньому ідей Просвітництва.

У відповіді на друге питання необхідно показати соціальні зміни у суспільстві, пов’язані із великими соціально-політичними революціями ХVІІІ ст. та становлення індустріального суспільства в першій половині ХІХ ст., що зумовило необхідність наукового пояснення суспільних явищ і процесів. Водночас в якості передумов виникнення соціології як самостійної науки наголосити на значних змінах у сфері гуманітарного знання.

При висвітленні третього питання показати формування поглядів О. Конта на суспільство, його роль як засновника соціології. При цьому варто наголосити на відмінності його підходів від попередніх мислителів, які полягали у прагненні визначити закони і закономірності розвитку суспільства, давати точні знання про соціальні процеси. Дайте визначення поняттю позитивізм з точки зору Конта.

В наступному питанні слід розкрити сутність концепції соціальної еволюції Г. Спенсера, заснований ним органістичний напрямок. Акцентувати увагу на внеску мислителя у розвиток соціології як науки. Показати різні напрямки, що зародилися в рамках соціології (як наслідок усвідомлення специфіки соціальної природи суспільства і людини, їх унікальності як природного історичного явища) : натуралізм, соціальний дарвінізм, географічна, расово-антропологічна школи та ін.

В п’ятому питанні показати специфіку марксистської соціології, що спиралася на