+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
251
Мова:
Українська
justify;">Основна характеристика міжгрупових відносин – безперервна боротьба.
Підставою для міжгрупових конфліктів є прагнення до задоволення матеріальних потреб.
Г. Тард (1843-1904) ФранціяСуспільні процеси пояснюються дією механізму наслідування, на якому ґрунтуються людські стосунки.
Непоборне прагнення людей до наслідування є рушійною силою розвитку суспільства.
Усі явища в суспільстві відбуваються під впливом сили прикладу і наслідування звичаю, моди, покарання, навчання, виховання тощо
Г. Зіммель (1858-1918) НімеччинаПредметом вивчення соціології є «чисті форми» (ідеальне, цінності), що фіксують у соціальних явищах найбільш стійкі, універсальні риси, а не емпіричне розмаїття соціальних фактів (формальна соціологія).
Соціологія насамперед є соціологічним дослідженням, вона не може вивчати все те, що підпадає під визначення «соціальне».
На соціальну реальність, людську культуру надзвичайний вплив мають грошові відносини і поділ праці.
Відчуження праці.
Е. Дюркгейм (1858-1917) ФранціяСуспільство – соціальна реальність, що складається із сукупності соціальних фактів.
Соціологія має вивчати реальні соціальні явища (аномію, суїцид тощо), а не уявлення про них.
Головним у теорії суспільства є «соціологізм» (пояснення соціального виходячи із самого соціального).
Праця – соціальний процес інтеграції суспільства.
Економічний процес поділу праці має не лише соціальні наслідки, а й сам зумовлений соціальним станом суспільства.
М. Вебер (1864-1920) НімеччинаСоціологія має бути «розуміючою», вивчати сенс, який вкладає у свої дії суб’єкт.
Соціологія – наука не тільки про розуміння поведінки, а й про соціальну дію.
Поділ праці – спосіб соціально-економічної взаємодії суб’єктів.
У поділі праці переплітаються чотири фундаментальні чинники – технічний, економічний, соціальний та історичний.
К. Маркс (1864-1920) НімеччинаЗавдання вчених – не лише розтлумачити соціальну дійсність, а й змінити її революційним шляхом.
Економічні відносини – основа всіх інших відносин (політичних, правових, соціальних).
Концепція відчуження праці.
Розробка анкети.
В. Парето (1848-1923) ІталіяСоціологія та економіка – точні науки, з них необхідно виключати елементи ідеології і політики. В їхній основі мають бути методи природничих наук і математики
НАУКОВІ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКИХ СОЦІОЛОГІВ ХІХ – початку ХХ ст.
АвторЗміст
М. Максимович (1804 – 1873) Пізнання природи і суспільства має ґрунтуватись на результатах наукового досліду «…суворо аналітичного і обережно синтетичного, а тому позитивного»
М. Костомаров (1817 – 1895) Припущення не можуть бути істиною, якщо не підтвердяться очевидними фактами.
Суспільство має поступальний розвиток і поворот історії назад неможливий.
Закономірністю поступального розвитку суспільства є зростання свободи особи.
П. Куліш (1819 – 1897) Теорія хуторянства:
- принцип подвійності людини, двох природ, двоякого єства. Душа, «серце» людини і «зовнішнє» єство перебувають у боротьбі між собою;
- хуторянське життя – життя природне, і лише воно дає можливість відкинути все зайве, непотрібне
О. Стронін (1826 – 1889) Будь-яке суспільство (держава, організація, сім’я) має пірамідальну будову: на вершині – активна меншість – аристократія, внизу – більшість, демократія, у середині – тимократія. Така будова потрібна не лише для руху (подібно до того, як летить зграя пташок), але і для рівноваги порядку
В. Антонович (1834 – 1908) Позитивне в української нації – вважати за етичне все те, що справедливо, а політичним ідеалом – правду, громадську правдивість, рівноправність, яка притаманна для українських асоціацій (чумацтва, рибальства, чабанства).
Культура не в змозі знищити природжені схильності людини, вона має сприяти їх позитивному розвитку
О. Потебня (1835 – 1891) Мова – механізм, який породжує мислення. Кожний акт мовлення є творчим процесом. Думка проявляється через мову
В. Лесевич (1837 – 1905) Суспільні явища неминуче підпорядковані природним законам.
Методи соціологічного вивчення: спостереження, досвід, порівняння.
Прогрес – прагнення до ідеалу, який виявляється у людяності.
Головним елементом прогресу є розумова діяльність, яка проходить етапи інстинкту, умоспоглядання і досвіду.
Необхідною умовою впровадження в життя результатів розумової діяльності є свобода.
Х. Алчевська (1841 – 1920) Методика вивчення інтересів суб’єктів діяльності на прикладі навчального процесу.
В. Іконников (1841 – 1923) Соціальні науки вивчають людину не тільки як продукт природи, а і як витвір культури. Вони досліджують явища, що виникли внаслідок духовних прагнень людини, її здатності до цінування людських ідеалів.
М. Драгоманов (1841 – 1895) Прогрес – якісна характеристика розвитку суспільства, в процесі якого життя людське покращується.
Першопричина прогресу – об’єктивний рух історії.
Економіка і соціальні відносини підлягають органічній еволюції, а політичні і державні форми еволюціонують від них.
Прогрес суспільних відносин – скасування неволі.
Потрібно широке використання історико-порівняльного методу в закладанні підвалин української соціології.
П. Аландський (1844 – 1883) Люди, які живуть лише потребами дня, які не мають чіткої програми дій, не здатні до будь-якої суспільної організації, бо кожна людина думає на свій розсуд, діє так, як їй заманеться.
М. Ковалевський (1851 – 1916) Основний соціологічний закон – закон прогресу, сутність якого у зростанні солідарності (поліпшення суспільного порядку, розвиток інститутів, позитивні соціальні зрушення тощо)
С. Подолинський (1850 – 1891) Причина соціальної нерівності – додаткова вартість; у тому що основний виробник працює не на себе, а на свого господаря. Спільна праця і більш або