Таємничий стародавній Китай

 

 

Китайська цивілізація

Виникнення першої китайської держави

Період Чжоу як закладення фундаменту китайської цивілізації

Період «Воюючих Царств»

Конфуціанство і Даосизм

Перший правитель Китаю – правитель царства Цинь

Восьме диво світу – Велика Китайська Стіна

«Теракотова армія « імператора ЦиньШихуанді

Буденне життя стародавніх китайців

Китайське село

Китайське місто

Стіл простолюду

Бенкети багатіїв

Давні китайські гроші

Способи пересування стародавніх китайців

Письменність давнього Китаю

Місцеві краєвиди

Сичуань – долина серед гір

Юньнань – «Хмарний південь»

Величезна країна Тибет

Пустелі Північного Китаю

Час найбільшого розквіту цивілізації Давнього Китаю

 

 

Китай, що займає величезну територію в Центральній і Східній Азії, був заселений з глибокої давнини. Піднебесна – дуже високорозвинена країна, адже ієрогліфічне письмо, живопис тушшю, порох та компас, пензлик, шовк і папір – все це винайшли китайці на різних етапах розвитку своєї стародавньої цивілізації. Розвиток китайської культури вражає незвичайно послідовним прагненням до вдосконалення людської думки.

Сучасний Китай – третя за величиною країна у світі після Росії й Канади. Його територія складає більш ніж 9, 6 млн. квадратних кілометрів. Простягаючись на 5000 кілометрів східною частиною Азіатського материка, Китай відзначається великим різноманіттям рельєфу та клімату.

Стародавній Китай займав тільки частину території, на якій розташовано Сучасний Китай. Його земля була обмежена на півночі Жовтою рікою – Хуанхе, на півдні – Блакитною рікою – Янцзи. На заході лежать гори й пустелі Центральної Азії, на північному заході – степи, а на півдні – гори Південної Азії. На цій території проживало безліч племен мисливців та хліборобів. Вони розмовляли різними мовами, а свою землю називали Тянь Ся – Піднебесна або ЧжунГо – Серединна держава. За епохи імперії Хань формується єдиний китайський народ. Саме тому сучасні китайці й називають себе ханьжень-ханьська людина. Назва країни «Китай» виникла набагато пізніше. Вона походить від назви народу кидань, який завоював Північний Китай у Х ст. н. е.

Назва «Китай» запозичена, вірогідно, в середньоазіатських народів, які назвали країну, виходячи з імені китаїв, народу монгольського походження, який володів у Х – ХІІ ст. н. е. Північним Китаєм. Досліджуючи легенди та перекази учених, можна заявити, що близькосхідна і західноєвропейська назви країни ведуть своє походження від таджицько-персидського слова «чин». У свою чергу, ця назва походить від назви давньокитайського царства Цинь, яке в третьому ст. до н. е. захопило більшу частину Китаю. Самі ж китайці мали декілька варіантів назви своєї країни, але найчастіше називали її за ім’ям династій, що правили. Наприклад, Чжоу, Шан, Цинь, Хань тощо. За давнини, як вже згадувалося, була поширена назва ЧжунГо («Серединна держава»), яка збереглася до теперішнього часу.

На протязі всієї історії китайська культура не втрачала своєї активності, зберігаючи монолітність. Кожна з культурних епох залишала для нащадків неповторні за красою та різноманітністю цінності.

 

 

Цивілізація Стародавнього Китаю виникла в долині річки Хуанхе. Саме тут у 20-роках шведський археолог Андерсон відкрив поблизу села Яншао в провінції Хенань залишки культури епохи неоліту – найпізнішого етапу кам’яного віку, коли стародавні люди вже вміли виготовляти керамічні вироби. Андерсон назвав культуру Яншао «культурою фарбованої кераміки» за типом виявлення у тих місцях керамічних посудин з яскравим геометричним орнаментом. Вік культури Яншао нараховує близько 6 тисяч років.

Найбільш показовим для ранньої культури Яншао є велике поселення, розкопане в 50-х роках ХХ століття поблизу села Баньпо в провінції Шеньсі. Мешканці цього поселення жили в напівземлянках круглої або прямокутної форми, дах яких підтримувався стовпами; вогнище в хатині розкладалося прямо на землі. Деякі землянки використовувалися як гончарні майстерні. Майстри, які в них трудились, скоріш за все, ще не знали гончарного круга, проте вміли доводити температуру випалювання до 1500 градусів за Цельсієм. На мою думку це неабиякий талант. Також на деяких посудинах видно майстерно промальовані зображення тварин, риб і фантастичних істот. Люди культури Яншаю в основному займались землеробством, засіваючи свої поля просом. А ось їхніми домашніми тваринами були собаки та свині.

У другій половині третього тисячоліття до н. е. відбулися помітні зміни в культурі Яншао. Поступово зникає кераміка, а замість неї з’являється сірий і чорний посуд, виготовлений вже за допомогою гончарного круга. Так складалась культура Луншань, або культура чорної кераміки. Поселення цієї культури розташовувалися звичайно на узвишшях і були оточені глинобитним насипом. Домашніми тваринами представників культури Луншань були собаки, свині і бики. Цікаво, але як нещодавно з’ясувалось, коні їм, як і представникам культури Яншао, ще не були відомі.

Не дивно, що злиття таких культур як Луншань і Яншао – а точніше накладення першої на другу – стало основою для появи на території Північно-Китайської рівнини найдавніших міст, з яких починається розвиток історії китайської цивілізації.

 

 

Наприкінці ІІІ тисячоліття до н. е. провідну роль на території Китаю відігравали племена шан і ся. Врешті решт вирішальну битву відіграло