Таємничий стародавній Китай

Досліджуючи матеріали з інформацією про способи пересування китайців, я знайшла важливий факт, щодо дослідження Жовтого моря імператором Шихуанді. Виявляється, що у 219 р. до н. е. перший імператор Шихуанді спорядив два кораблі для дослідження невідомих вод Жовтого моря, які потім мали вийти в Тихий океан у пошуках легендарної гори, на якій було розташовано рай (Пен Лай). Та нещаслива експедиція так і не повернулася.

 

Для записування слів, як відомо, китайці користуються ієрогліфами. Китайське письмо виникло 2 тис. років до нашої ери. Ієрогліф позначав ціле слово. Спочатку їх кількість була невеликою, потім їхнє число зросло до 18 тисяч.

Наприкінці періоду правління династії Чжоу, протягом періоду правління імператорів Цинь та на початку часів Хань інтелектуали й чиновники писали пензлями на дерев’яних дощечках або планочках бамбука, якими користувалися передусім для оприлюднення державних документів та реєстрації податків. Наукові праці та літературні твори записували на шовку. Та коли в ІІ ст. нашої ери було винайдено папір, він замінив усі матеріали, що використовувалися раніше.

Важливо знати, що за часів династії Чжоу до тих літер, які вже існували раніше, було додано чимало нових. У 213 р. до нашої ери перший імператор Шихуанді наказав зробити офіційний список із 3300 знаків, якими могли б користуватися всі. Упродовж століть чимало літер було модифіковано, а інші додано до списку, укладеного за розпорядженням Шихуанді.

 

Основні дати історії Стародавнього Китаю

Чотирнадцяте ст. до н. е. Створення держави Інь у долині річки Хуанхе. 

Одинадцяте ст. до н. е. Завоювання Інь плем’ям Чжоу, створення Чжоуської держави. 

Сьоме ст. до н. е. Розпад держави Чжоу. 

Перша половина І тисячоліття до н. е. Розселення китайців на південь від долини Хуанхе та Янцзи. 

П’яте ст. до н. е. Виникнення семи ворогуючих держав. 

Четверте – третє ст. до н. е. «Час царств, що воюють». 

ІІІ тисячоліття Середина до н. е. Посилення царства Цинь за правителя ІнЧжен. 

221 р. до н. е. Об’єднання Китаю навколо царства Цинь, ІнЧжен узяв титул ЦиньШихуанді. 

208 – 184 рр. до н. е. Панування династії Хань. 

Місцеві краєвиди

 

 

На мапі Китаю в центрі країни, ближче до південно-західної її частини, серед темно-коричневої фарби, що позначає Тибетське нагір’я, яскраво вирізняється світло-зелена пляма. Це Сичуанська улоговина – один із найбагатших на природні ресурси районів країни.

Тут дуже м’який клімат. Взимку ніколи не буває морозів (гірські хребти захищають долину від холодних вітрів), а літо довге, жарке і вологе. Вологи в цих місцях вистачає завжди, тому що гори утримують вологу морських вітрів, які проникають до улоговини долиною Янцзи. Численні річки, що стікають із навколишніх гір, приносять так багато води, що трапляються і сильні повені.

З давніх часів люди освоїли цей благодатний край. Ще в 3 ст. до н. е. тут була створена унікальна система – десятки каналів, що перетинали улоговину. Влітку майже всі землі в Сичуанській улоговині засіяні рисом, а взимку на рисових полях сіють пшеницю.

Дуже гарно розташоване найбільше місто Сичуанської улоговини – Чунцін. Місто стоїть на високому і вузькому мисі, який з двох боків обтікають Янцзи та її притока. На схилах мису розмістилися будинки, які здалеку здаються однією багатоповерховою будівлею. А вночі місто, прикрашене вогнями, стає схожим на корабель серед бурхливої річки.

Ченду – головне місто улоговини і провінції Сичуань – можна порівняти з Венецією. Оточене стіною завдовжки 20 км, місто посічене зрошувальними каналами, через які перекинуто понад 100 великих і малих мостів. Під час повені вода затоплює міста.

Юньнань – «Хмарний Південь»

На південь від Сичуанської улоговини розташоване Юньнанське нагір’я. Це край вічного літа та густих тропічних лісів. Пори року відрізняються тут лише кількістю опадів. З листопада до квітня тут триває сухий сезон, з травня до жовтня – дощовий.

Гірські хребти Юньнані невисокі, 1500-2000 м. Річковими долинами вологі вітри з Індійського океану проникають у глиб нагір’я, і тому вершини гір постійно оповиті туманом. Звідси і назва, яку дістала північно-західна провінція Китаю – Юньнань, що означає «хмарний південь».

Південний захід Китаю у великій кількості забезпечений водою. На Юньнані робить величезну петлю найбільша китайська річка Янцзи. Звідси прямують на південь ще дві великі річки Дза-Чу (Меконг) та Наг-Чу (Салуїн).

У Юньнані та сусідніх східних провінціях на південному узбережжі живуть в основному народи, які розмовляють тайськими мовами, – народи мяо-яо. Найчисельніший, понад 4 млн. людей, – народ мяо.

На лісистому і гористому «хмарному півдні» Китаю порівняно з іншими районами живе відносно небагато людей. Місто Куньмін – адміністративний центр Юньнані – одне з найкрасивіших міст країни. З трьох боків його оточують гори. Вулиці цілий рік потопають у зелені та квітах. Тут завжди 22-25 градусів тепла за Цельсієм, і тому Куньмін називають містом «вічної весни».

Багаті надра має цей