Тексти для переказу як засіб навчання на уроках української мови

На завершальному етапі навчання мови і мовлення переказ як самостійний вид роботи майже відсутній, проте різні види відтворення тексту є необхідними елементами інших, складніших жанрів мовлення: доповідей, рефератів, рецензій, виступів, статей, конспектів, анотацій та ін., якими мають оволодіти випускники середньої школи.

Як уже зазначалося, переказ із творчим завданням у системі роботи над переказами в школі за складністю посідає вищу сходинку. За його допомогою формуються життєво необхідні вміння сприймати (слухати і розуміти) почуте, прочитане, відтворювати і продукувати (створювати власні усні і письмові висловлювання) [30, с. 5].

У методиці для позначення так званих творчих переказів використовуються різні назви: «ускладнені перекази», «перекази з елементами твору», «перекази з творчим завданням», «перекази з додатковим завданням» та ін.

Як уже зазначалося, головна мета в роботі над переказами різних видів є формування комунікативних умінь. У процесі навчання рідної мови учні повинні пройти довгий шлях – від докладного відтворення невеликого за обсягом, нескладного за змістом і композицією тексту до самостійного стислого або вибіркового відтворення матеріалу на задану тему на основі кількох джерел, достатньо складних за композицією і мовленням, значних за обсягом, а також переказів із творчим завданням різного ступеня складності. Систематичне використання переказу з послідовним його ускладненням забезпечить успішне виконання учнями всіх зазначених програмою видів робіт і сприятиме підвищенню їхнього рівня мовленнєвої культури, а також орфографічної, пунктуаційної і стилістичної грамотності.

Аналіз спеціальних досліджень, збірників для переказів, досвіду роботи вчителів дав змогу виділити основні прийоми роботи над переказами, які повинен використовувати вчитель під час навчання переказів різних видів, в т. ч. і з творчим завданням. Коротко розглянемо їх.

1. Вступна бесіда, метою якої є підготовка учнів до сприймання тексту.

2. Прийоми, пов'язані із сприйманням тексту:

- читання тексту вчителем (чи прослуховування магнітофонного запису) ;

- читання тексту учнями мовчки (якщо текст є перед очима) ;

- паралельне прослуховування тексту і читання (комбінований прийом роботи) [30, с. 6].

Вибір учителем кожного з названих прийомів залежатиме від таких умов, як характер переказу (докладний, стислий, вибірковий), складність тексту, підготовленість класу до того чи іншого виду сприймання. Адже аудіювання передбачає три взаємопов'язаних види сприймання тексту:

- глобальне (сприймання в цілому, коли важливо зрозуміти, про що йдеться, яка основна думка, що головне в позиції автора) ;

- докладне (усвідомлення основних смислових блоків тексту з більшим чи меншим набором деталей залежно від спрямування на вид переказу – докладний, стислий чи вибірковий) ;

- критичне (відпрацювання свого погляду на те, про що йдеться в тексті).

Під час цієї роботи дуже важливою є установка на активне сприймання тексту: «Визначте тему та основну думку висловлювання»; «Чому текст має такий заголовок» тощо.

3. Бесіда за змістом, яка готує учнів до сприймання змісту, розвиває їхні мислительні здібності. Проте слід сказати, що не доцільно ставити дуже багато питань до тексту для докладного переказу, оскільки це певною мірою знижує інтерес учнів до роботи [30, с. 6-7].

4. Аналіз структури тексту, під час якого школярі засвоюють, окрім тематичної і смислової, структурну цілісність тексту, переконуються в поділові тексту на частини (підтеми і мікротеми), кожна з яких пов'язана з основною думкою, спостерігають за способами зв'язку частин і речень у тексті.

5. Складання плану (простого і складного), яке передбачає такі інтелектуальні вміння, як поділ тексту на смислові частини, формулювання кожного пункту плану, його оформлення, зіставлення плану і первинного тексту.

Зазначимо, що складання плану є одночасно прийомом і предметом навчання. Під час складання плану дуже важливо розрізняти план тексту і композиційну схему тексту, наприклад, типу розповіді, опису, роздуму чи поєднання різних типів мовлення, оскільки вона дуже важлива для розуміння побудови тексту для переказування. Наприклад, до тексту з поєднанням різних типів мовлення (розповідного характеру з елементами опису і роздуму) може бути така композиційна схема:

1. Опис предмета. Розповідь

2. Оцінка предмета.

3. Роздум.

Така орієнтовна схема підкаже учневі, з яких фрагментів складається текст, а знання про будову типів мовлення допоможуть розчленити тип мовлення на слова і речення.

6. Складання робочих матеріалів, які необхідні для розкриття окремих пунктів плану і провідної думки тексту в цілому. В цих матеріалах записуються як слова і вирази до первинного тексту, так і ті засоби, яких немає в тексті, а вони потрібні, наприклад, для стислого переказування тексту (узагальнюючі слова чи речення, слова для зв'язку частин тексту та ін.) [30, с. 7].

7. Мовний і стилістичний розбори тексту, під час яких увага учнів звертається на визначення ними завдання і мовленнєвої ситуації (кому адресоване висловлювання, з якою метою, де воно можливе), на залежність вибору мовних засобів і стилю мовлення від ситуації спілкування. Крім того, учні мають переконатися в доцільності авторського добору мовних засобів та