Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах

- компоненти інтеграції навчання в навчальних закладах як дидактичного еквіваленту взаємозв’язку суспільних, природничих і технічних наук за трьома рівнями;

- диференціацію змісту навчання в ПТНЗ, яка відображає наявність різних рівнів засвоєння матеріалу, а також різноманітність методів і організаційних форм навчання;

- на цій основі обґрунтовано дидактичні вимоги до визначення змісту освіти й навчання в училищах електро- та радіотехнічного профілів, його структурування;

- навчально-методичну документацію й літературу для підготовки кваліфікованих робітників з професій електро- й радіотехнічного виробництва (навчальні плани, програми, підручники й навчальні посібники, методичні рекомендації для інженерно-педагогічних працівників тощо).

7. Протягом останнього десятиліття у навчанні сталися винятково глибокі зміни. Насамперед вони стосуються методів і техніки передавання інформації від джерела до учня. Поява креативних технологій навчання і мультимедійних засобів створює можливості для підвищення ефективності навчального процесу, зокрема, й навчання професії, а також його мотивації. Важливу роль у цьому відіграють продуктивні методи навчання, застосування яких впливає на те, що процес навчання стає привабливішим, спонукає до реалізації ідеї різнобічного розвитку, впливає на підвищення ефективності навчання.

Експериментальні дослідження з ефективності нових інформаційних технологій свідчать про те, що з їх допомогою результативність навчання збільшується майже на чверть порівняно з традиційною методикою. В сучасних умовах конче потрібно, щоб інформаційними технологіями й засобами навчання оволоділа якомога більша кількість викладачів, передусім викладачі спецпредметів і майстри виробничого навчання. У нашому дослідженні використанню таких технологій приділено особливу увагу, їх розглянуто з достатньою докладністю, глибоко й послідовно.

8. Аналіз психолого-педагогічної й методичної літератури, вивчення змін і факторів, які впливають на поліпшення якості професійної підготовки кваліфікованих робітників, переконливо доводять, що в теперішніх підходах до організації навчання в ПТНЗ недооцінюється роль позаурочної роботи учнів, не враховується специфіка сучасного навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах.

До цього часу позаурочна робота, незважаючи на її широкі можливості з точки зору навчання, виховання й розвитку учнів, розумної організації їх дозвілля, все ж не набула належного поширення в ПТНЗ, проводиться здебільшого викладачами-ентузіастами, тримається на їх особистій ініціативі.

Аналіз діяльності ПТНЗ у галузі позаурочної роботи показав, що під час таких занять надто мало використовуються знання учнів, яких вони набувають під час вивчення різноманітних предметів; вибір змісту й форм позаурочної роботи нерідко має стихійний, випадковий характер, що залежить від наукових і практичних інтересів, рівня підготовленості окремих викладачів і майстрів виробничого навчання, а також можливостей окремих ПТНЗ.

З огляду на це теоретично обґрунтованою та експериментально апробованою видається опрацьована нами модель позаурочної діяльності учнів ПТНЗ. На її основі розроблено і впроваджено систему форм і видів діяльності учнів, зміст і технологію навчання майбутніх робітників у позаурочний час із урахуванням перспективних потреб професійно-технічного навчання.

Узагальнені результати проведених досліджень свідчать про ефективність запропонованих автором теоретичних і методичних основ організації навчання в професійно-технічних закладах. Експериментальні дані дають підставу вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність сформульованих наукових висновків має важливе значення для теорії і практики підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ.

Проведене дослідження дозволяє висловити деякі рекомендації Міністерству освіти України, його методичним органам, Інститутам АПН України, які досліджують проблеми профтехосвіти:

- під час роботи над вдосконаленням діючих навчальних програм, підручників і навчальних посібників, підготовки й випуску методичних посібників, навчально-наочних посібників передбачити реалізацію конкретних зауважень і пропозицій з питань максимального врахування внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків (встановлення єдності у формуванні й тлумаченні наукових понять, забезпечення наступності в їх розкритті на різних етапах навчання, ліквідація невиправданого дублювання навчальних матеріалів, узгодження всіх засобів навчання і т. ін.) ;

- створити для викладачів і майстрів виробничого навчання ПТНЗ посібники та методичні рекомендації про форми й методи цілеспрямованого здійснення наступності, міжпредметних зв’язків та інтеграції як засобу формування в свідомості учнів цілісної наукової картини світу, найбільш фундаментальних законів розвитку природи та суспільства;

- систематично публікувати в науково-методичних часописах і збірниках статті й матеріали з практичного здійснення наступності, міжпредметних зв’язків, інтеграції й диференціації навчальних предметів стосовно окремих конкретних навчальних тем і розділів курсів;

- розглянути можливість більш детального ознайомлення майбутніх викладачів і майстрів виробничого навчання з навчальними планами, програмами та навчальною літературою з суміжних предметів. Доповнити плани науково-дослідної роботи вищих педагогічних закладів освіти вивченням проблем організації навчання в ПТНЗ, наступності й міжпредметних зв’язків, інтеграції й диференціації навчання, використання нових інформаційних технологій тощо;

-спрямувати інститути післядипломної освіти на вдосконалення кваліфікації педагогічних працівників ПТНЗ, на посилення уваги до перепідготовки педагогів закладів профтехосвіти з питань, визначених у нашій дисертації.

Проведення дослідження, звісно, не вичерпує цієї багатогранної проблеми. У подальших пошуках потрібно розгорнути комплексні наукові дослідження процесів удосконалення всієї системи організації навчання в ПТНЗ. Доцільно спрямувати зусилля на вивчення такого історичного досвіду в організації навчання в професійно-технічних закладах, як порівняльний аналіз здобутків зарубіжної науки в цій сфері; визначення обов’язкових результатів засвоєння змісту освіти в ПТУ; критерії ефективності діяльності інженерно-педагогічних працівників училищ; побудова процесу навчання в ПТНЗ на модульно-рейтинговій основі і т. ін.