Трудова дисципліна

Звільнення за скоєння аморального вчинку виведено за межі дисциплінарної відповідальності тільки тому, що законодавець визнав неможливим перебування на посаді, яка передбачає виконання виховних функцій, працівника, що скоїв аморальний вчинок як пов’язаний, так і не пов’язаний з виконанням трудових обов’язків.

На розвиток ст.5 Закону “Про державну службу”, озаглавлену “етика поведінки державного службовця”, і відповідно до Указу Президента “Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000-2001 роки” Головним управлінням державної служби затверджені Загальні правила поведінки державного службовця, які формулюють у вигляді правових норм численні обов’язки державних службовців, у тому числі і такі, що мають морально-етичний зміст. Вони поширюються на всіх державних службовців. Передбачена можливість затвердження правил поведінки з урахуванням відповідних особливостей для державних службовців, які працюють в органах прокуратури, суду, дипломатичної, митної, податкової служб, Національного банку. Порушення норм Загальних правил є підставою для застосування дисциплінарних стягнень. 

До працівників прокуратури пред’являються вимоги мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов’язків з громадянською мужністю, справедливістю і непідкупністю.  Якщо такий працівник вчинив проступок, що ганьбить його як працівника прокуратури, до нього можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення аж до звільнення.

Навряд чи можна заперечувати юридичне значення таких обов’язків як обов’язок підвищувати продуктивність праці, домагатися перевиконання норм праці, покращувати якість роботи та продукції, що виробляється на підприємстві, але нормами прямої дії, невиконання вимог яких тягне дисциплінарну відповідальність, вважати їх ніяк не можна.

У статті 139 дається не повний перелік трудових обов’язків працівників. Але вказівка на обов’язок додержання трудової дисципліни охоплює собою всі інші обов’язки працівників, заповнює всі прогалини в переліку обов’язків, що допущені в ст. 139 КЗпП і Типових правилах.

До трудових обов’язків працівників, зокрема, належать обов’язки :

1. виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. Зміст цього обов’язку включає в себе не лише виконання працівником трудової функції, але і додержання технологічної дисципліни, забезпечення відповідності якості праці та її результатів встановленим вимогам, виконання встановлених норм праці, виконання розпоряджень осіб, які здійснюють керівництво процесом праці;

2. додержувати встановленого режиму роботи, робочий час використовувати для продуктивної праці, вживати заходів до усунення причин, що перешкоджають нормальному виконанню роботи або утрудняють її хід;

3. додержувати правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, працювати у виданому спецодягу, спецвзутті, користуватися необхідними засобами індивідуального захисту;

4. утримувати своє робоче місце, устаткування та пристосування в порядку, чистоті та справному стані, а також додержуватися чистоти в цеху (відділі) та на території підприємства;

5. дбайливо ставитися до майна власника, використовувати відповідно до встановлених правил машини, устаткування, верстати, інструменти, вимірювальні прилади та інші предмети, видані працівникові в користування; ощадливо і раціонально використовувати сировину, матеріали, енергію, паливо та інші матеріальні ресурси, додержувати встановленого прядку зберігання матеріальних цінностей та документів;

 

6. утримуватися від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов’язки.

Є підстави стверджувати, що обов’язок працівника додержувати трудової дисципліни в місцевих правилах внутрішнього трудового розпорядку може бути розширено за рахунок обов’язків, які виходять за межі робочого часу. Такими є обов’язки не розголошувати комерційну таємницю і додержувати встановлених трудовим або колективним договорами заборон або обмежень на роботу за сумісництвом. Відсутність зазначення у місцевих правилах внутрішнього трудового розпорядку на ці обов’язки працівників ускладнює чи практично позбавляє власника можливості застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності до працівників, які розголошують комерційну таємницю або порушують зазначені обмеження.

 

 

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. 

Ст. 140 не є такою, що безпосередньо регулює трудові відносини між власниками та працівниками. Але все-таки вона визначає основи забезпечення дисципліни праці на підприємстві і зрештою впливає на трудові відносини. Ігнорування власником цих основ може привести до того, що трудовий спір з приводу застосування до працівника дисциплінарного стягнення буде вирішений на користь працівника саме внаслідок недодержання власником правил ст. 140 КЗпП.

На перше місце серед засобів забезпечення трудової дисципліни ст. 140 КЗпП ставить створення необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи. Якщо власник таких умов не створив, йому буде важко пред’явити до працівників вимогу суворо додержувати трудової дисципліни, а в конкретній ситуації працівник може довести, що порушення, яке ставиться йому за вину, викликане тим, що власник не створив організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи. Практика розгляду трудових спорів, пов’язаних із застосуванням дисциплінарних стягнень,