Трудова дисципліна

Частина друга ст.147 КЗпП надає повноваження органам, вищестоящим щодо органу, якому надане право прийняття на роботу працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність відповідно бо статутів і положень про дисципліну, застосовувати дисциплінарні стягнення щодо названих працівників. Природно, це не позбавляє самого органу, якому надане право прийняття на роботу, права застосовувати дисциплінарні стягнення щодо названих працівників. В силу частини другої Закону "Про аварійно-рятувальні служби" трудова дисципліна оперативного особового складу спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб регулюється Статутом про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб. З урахуванням цього надання п.З розділу X названого Статуту права застосовувати дисциплінарні стягнення особам, які не користуються правом прийняття працівників, є законним.

Межі дії частини другої ст.147 КЗпП визначаються нелегко у зв'язку з тим, що в ній називаються працівники, які несуть дисциплінарну відповідальність не тільки відповідно до статутів і положень, але й за іншими актами законодавства про дисципліну. До інших актів законодавства про дисципліну можна віднести Закон "Про судоустрій України". Але щодо суддів дисциплінарна влада взагалі здійснюється органом, який у ст.1471 КЗпП не позначений. 

 

 

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку .

Ст.148 КЗпП, у принципі, приписує застосовувати дисциплінарне стягнення безпосередньо за виявленням порушень трудової дисципліни. Однак цей припис законодавець залишив у вигляді загального положення, суворо обмеживши строк застосування стягнення одним місяцем з дня виявлення проступку. До цього місяця не зараховується час звільнення працівника з роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням працівника у відпустці (оскільки немає спеціальної вказівки, мається на увазі будь-яка відпустка, прямо чи побічно передбачена Законом "Про відпустки" або Кодексом законів про працю). Закон прямо не передбачає подовження граничного терміну для застосування дисциплінарного стягнення, що обчислюється з дня виявлення проступку, у зв'язку з проведенням службового розслідування на самому підприємстві, перевірки правоохоронними органами, а також у зв'язку з порушенням кримінальної справи, проведенням попереднього розслідування. Але слід враховувати, що ст.148 КЗпП передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника. Це дає деяку можливість власникові для продовження терміну, протягом якого він може застосовувати стягнення. Але йому непросто буде довести, що, виявивши факт (дію) в повний день, він зміг виявити проступок лише через 15 днів . З урахуванням правила про обчислення строку для застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення саме проступку, а не факту порушення, слід визнати чинність за п.29 Типових правил, відповідно до якого до місячного строку, встановленого частиною першою ст.148 КЗпП, не зараховується час ведення кримінальної справи, якщо вона порушена за фактом вчинення працівником порушення трудової дисципліни, яке одночасно підпадає під ознаки певної статті Кримінального кодексу.

Очевидно, таке ж тлумачення частини першої ст.148 КЗпП лежить і в основі позиції Верховного Суду, який вважає за можливе місячний строк обчислювати з дня закінчення службового розслідування, проведення якого передбачено відповідно до ст.22 Закону "Про державну службу" щодо державних службовців протягом строку до двох місяців.

На відміну від інституту матеріальної відповідальності, який не обмежує строк притягнення до матеріальної відповідальності з дня заподіяння працівником матеріальної шкоди підприємству, установі, організації, інститут дисципліни праці не допускає можливості застосування дисциплінарного стягнення, якщо з дня порушення трудової дисципліни пройшло більше 6 місяців. Якщо, наприклад, акт інвентаризації матеріальних цінностей підписано 20 червня 1998 року, а 21 грудня 1999 року під час нової інвентаризації виявлено помилки в акті інвентаризації від 20 червня, застосування дисциплінарного стягнення щодо членів інвентаризаційної комісії, яка проводила першу із зазначених інвентаризацій, неможливе у зв'язку із закінченням встановленого законом граничного строку. Водночас строк, який пройшов від вчинення працівником порушення до його виявлення, не впливає взагалі на право власника притягти працівника до матеріальної відповідальності. 

 

 

До застосування дисциплінарного стягнення- власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише

одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові