+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
51
Мова:
Українська
justify;">Право вибору форми участі профспілкового комітету у вирішенні питання про застосування заохочень (разом або за погодженням) належить власникові і профкому. Якщо на підприємстві не функціонує профспілкова організація, власник вправі самостійно застосовувати до працівників заохочення. Але в такому випадку власникові доцільно було б додержувати правила п.21 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, яке приписує при застосуванні заохочень враховувати думку трудового колективу. Суворо кажучи, це правило не відповідає ст.144 КЗпП. Проте ж ця стаття приписує власникові застосовувати заохочення разом або за погодженням з профспілковими органами. А цей припис за відсутності такого органу не може бути виконаний з об’єктивних причин. За таких умов не можна позбавити власника права заохочувати працівників. Врахування думки трудового колективу означає, що таку думку слід запитати, але не обов’язково її дотримуватися.
5.2 Переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки
Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.
Ст.145 встановлює для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки, переваги і пільги. Вони можуть стосуватися соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування, а також просування по роботі.
Проте розуміти ст.145 КЗпП як таку, що формулює норму прямої дії, з якої безпосередньо за наявності відповідного юридичного факту випливає суб’єктивне право працівника на пільги і переваги, навряд чи можливо. По-перше, не так легко визначається суб’єкт, якому надаються пільги і переваги, що розглядаються. Такими, що успішно і сумлінно виконують свої обов’язки, можуть вважатися всі працівники, які не мають дисциплінарних стягнень. Законодавець не вважав за можливе конкретніше визначити суб’єкта хоча б шляхом визнання права на переваги і пільги за особами, які більш успішно і сумлінно порівняно з іншими працівниками виконують свої трудові обов’язки. По-друге, при вирішенні питання про працівника, якому надається відповідний вид обслуговування, все-таки слід насамперед керуватися критерієм потреби. Навряд чи можливе задоволення органом по розгляду трудових спорів вимоги про надання пільг і переваг лише на підставі ст.145 КЗпП ( якщо право на їх одержання не передбачено більш конкретними правилами).
5.3 Заохочення за особливі трудові заслуги
За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією.
У країні передбачена ціла система заохочень за особливі трудові заслуги. Встановлення державних нагород може здійснюватися виключно законами України. Однак до 16 березня 2000 р. в Україні не були встановлені державні нагороди. За таких умов Президент України, реалізуючи свої повноваження встановлювати президентські відзнаки (п.25 частини першої ст.106 Конституції), видав ряд указів, якими були засновані президентські відзнаки:
почесна відзнака Президента України (вручається мініатюра і грамота про нагородження);
відзнака Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого" І, ІІ, ІІІ, ІV і V ступеня;
відзнака Президента України – орден "За заслуги" І, ІІ, ІІІ ступеня;
відзнака Президента України – "Орден княгині Ольги" І, ІІ, ІІІ ступеня;
відзнака Президента України "Герой України", яка передбачає вручення ордена "Золота Зірка" та ордена Держави.
У зв’язку з прийняттям закону "Про державні нагороди України" не6 було вирішене питання про прирівнювання відзнак Президента України, які передбачають вручення орденів, і які були вручені до набрання чинності цим Законом. Відповідно до названого Закону ордени є державними нагородами поряд із президентськими відзнаками. Тому президентські відзнаки надалі не можуть полягати в нагородженні орденами.
Закон "Про державні нагороди України" передбачає застосування таких державних нагород:
1. Вищим ступенем відзнаки в Україні є звання "Герой України". Герою України вручається орден "Золота Зірка" за здійснення видатного героїчного вчинку або орден "держави" за видатне трудове досягнення;
2. орден;
3. медаль;
4. відзнака "іменна вогнепальна зброя";
5. почесне звання України;
6. Державна премія України;
7. президентська відзнака.
Повноваження нагороджувати державними нагородами надано президентові України. Для попереднього розгляду питань про нагородження державними нагородами при Президентові України створюється комісія державних нагород і геральдики, яка є дорадчим органом і працює на громадських засадах.
Нагородження почесною грамотою Кабінету Міністрів України передбачено Положенням про Почесну грамоту кабінету Міністрів України. Нагородження відомчими заохочувальними відзнаками провадиться відповідно до Примірного положення про відомчі заохочувальні відзнаки. Що стосується інших заохочень, то право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади на їх застосування в загальному положенні про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади не закріплено. У положеннях про окремі міністерства, інші центральні органи виконавчої влади також не завжди встановлюється право відповідних державних органів застосовувати заходи морального і матеріального заохочення. Із ст.146 КЗпП також безпосередньо не випливає право цих органів застосовувати до працівників відповідних галузей заохочення загальновідомчого значення. Очевидно, у процесі впорядкування правових основ діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади буде врегульоване питання про повноваження цих органів застосовувати моральне і матеріальне заохочення галузевого