Трудова дисципліна

З боку працівника трудова дисципліна забезпечується свідомим ставленням до праці. Таке ставлення працівників до праці повинне формуватися на підприємстві методами переконання та виховання, які повинні застосовувати працівники, що представляють власника та організують працю інших працівників. Слід звернути увагу на явно недостатнє застосування таких методів забезпечення трудової дисципліни. Загальний невисокий рівень культури спілкування на підприємствах приводить до того, що часом психологічний комфорт на роботі відчуває лише керівник і лише в процесі спілкування з підлеглими. Той же керівник у спілкуванні з вищестоящим керівником нерідко перебуває у стані надзвичайно психологічного дискомфорту. Приниження честі та гідності особи, брутальна лайка перетворюється в метод спілкування керівників з підлеглими працівниками. Усе це найнегативнішим чином позначається на дисципліні праці, якості роботи, а також на економіці країни в цілому. Десятками років людей учили тому, що стан суспільства визначається базисом, а він виявився у вирішальному ступені залежним від такого третьорядного елемента надбудови як мораль. 

В числі засобів забезпечення трудової дисципліни ст..140 КЗпП називає заохочення за сумлінну працю.

Частина друга ст..140 КЗпП непрямо приписує створювати в трудових колективах обстановку нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Обов’язок працівників виявляти таку вимогливість обмежено трудовою функцією та системою технологічних зв’язків між працівниками. Було б неправильним вважати, що ця стаття допускає проведення на роботі щоденних мітингів з метою осуду порушників трудової дисципліни. Застосування заходів дисциплінарного і громадського впливу розглядається, як такий захід, що не може застосовуватися щодня. Такі заходи можуть застосовуватися лише “ щодо окремих несумлінних працівників “ “в необхідних випадках “.

 

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.  Ст. 141 КЗпП перелічує тільки основні обов’язки власника. Докладніше вони розкриваються в п. 12 Типових правил. Ці обов’язки власник несе як сторона трудового договору та трудових правовідносин. За виконання перелічених обов’язків власник несе відповідальність перед працівником, а у відповідних випадках - також перед державою. І все-таки власник не позбавляється можливості перерозподіляти названі обов’язки між посадовими особами підприємства. За виконання таких обов’язків посадові особи несуть відповідальність перед власником, а в передбачених випадках – і перед державою. 

Обов'язок правильно організувати працю працівників розкривається як забезпечення таких умов, щоб кожний працював за своєю спеціальністю та кваліфікацією (посадою), які визначені трудовим договором, мав закріплене за ним робоче місце, вчасно до початку роботи був ознайомлений з установленими завданнями і забезпечений роботою протягом усього робочого дня (зміни), щоб кожному були забезпечені здорові та безпечні умови праці, справний стан інструменту, машин, верстатів та іншого устаткування, а також нормальні запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної та ритмічної роботи .

Обов'язок власника створити умови для зростання продуктивності праці в підпункті "б" п.12 Типових правил розкривається як обов'язок впроваджувати новітні досягнення науки, техніки та наукової організації праці, здійснювати заходи щодо підвищення ефективності виробництва, якості роботи та продукції, що виробляється, скорочення використання ручної малокваліфікованої праці, поліпшення організації та підвищення культури виробництва. З метою створення умов для зростання продуктивності праці на власника покладаються обов’язки розвивати бригадні форми організації праці, розвивати суміщення професій та інших форм інтенсифікації праці, організовувати навчання, поширення та впровадження передових способів і методів праці. З цих правил не можна робити такий висновок, що працівник в праві звернутися до організації по розгляду трудових спорів з вимогою зобов’язати власника запровадити, наприклад суміщення професій. Така вимога працівника не може бути задоволена через відсутність зустрічного обов’язку власника. Але викладені правила можуть бути основою для висування відповідних вимог при викладанні трудового договору. Власникові також пропонується з метою створення умов для зростання продуктивності праці, вчасно доводити до виробничих підрозділів, бригад і ланок планові завдання, забезпечувати їх виконання з найменшими витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, здійснювати заходи, спрямовані на більш повне виявлення та використання внутрішніх резервів, забезпечення науково обґрунтованого нормування витрат сировини і матеріалів, енергії та палива, раціонального та ощадливого їх використання.  На власника покладається обов’язок забезпечити суворе додержання трудової та виробничої дисципліни, постійно здійснювати організаторську, економічну та виховну роботу, спрямовану на її зміцнення, усунення витрат робочого часу, раціональне використання трудових ресурсів, формування стабільних трудових колективів, застосовувати заходи впливу до порушників трудової дисципліни, враховуючи при цьому думку трудового колективу . Слід зазначити, що судова практика не надає юридичного значення діям власників, які не враховують думки трудового колективу при застосуванні до працівників заходів дисциплінарної відповідальності.