Творчі завдання як засіб розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі

«Творчість учнів – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх», – писав В. Сухомлинський [69, т. 3, с. 54]. «Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобами пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням» [69, т. 3, с. 566]. Тобто, творчість – це процес створення нового і цінного. Аналіз досліджень з різних аспектів проблеми творчої особистості (Г. Альтшулера, Д. Богоявленської та ін.) дозволяє стверджувати, що формування творчої особистості найкраще відбувається у процесі творчої діяльності. Відомо, що людські творіння можливі завдяки поєднанню дії двох чинників – величезної кількості спроб і невблаганної критики, що знищує все невдале та недосконале [7].

Можна сміливо зазначити, що особистість народжується саме завдяки творчій діяльності людини, що базується на комбінуючих здібностях і, яку психологи називають фантазією або уявою. Крім того, вона має тісний зв'язок з мисленням, а також, зїї допомогою подумки здійснюється вихід за межі того, що безпосередньо сприймається. Уява, породжена трудовою діяльністю людини, і розвивається на її основі. Особливого значення набуває розвиток активної уяви як відтворюючої (створення образу предмета, явища за його описом), так і творчої (створення нових образів, які реалізуються в оригінальних та суспільно значимих продуктах діяльності) [7]. Для того, щоб створити щось нове, нам потрібно уявити це в образній формі, але людина, у якої не має задатків та не розвинена творча уява, не зможе відчути, представити та побачити щось нове у середовищі, яке її оточує. Саме це і пояснює, чому від творчої уяви залежить успіх творчості. Уява – основа творчої діяльності, завдяки якій стає можливим наукова, художня, технічна, ігрова діяльності. І такої думки дотримуються деякі вчені, а саме: Г. Альтшулер, В. Бєлозерцев, К. Пігров, Л. Яценко та ін. Якщо встановити зв'язок між фантазією та реальністю, то стає зрозумілим психологічний механізм та пов’язаної з нею творчої діяльності. Л. Виготський підкреслює, що уява і творча діяльність залежать від набутого людиною досвіду та емоційного зв’язку між діяльністю уяви та реальністю [14].

Багатство уяви обумовлюється багатством, змістовністю довгочасної пам’яті особистості. Чим більше пам’ять утримує різноманітних образів і понять, тим вище, за інших умов, імовірність того, що в свідомості індивідуума виникне новий, неповторний образ, який відзначається яскравістю, а головне – оригінальністю. Таким чином, створювати нові образи, перебудовувати, комбінувати можна лише тоді, коли в пам’яті зберігається більш-менш значний запас різноманітних образів та ідей [18].

Відповідно до численних досліджень учених, творчість можна визначити як системне явище, що включає певну сукупність взаємопов’язаних компонентів, а саме:

творчі здібності;

творчий процес;

індивідуальний розвиток творчих здібностей;

риси особистості, що забезпечують творчу діяльність.

Показником творчих здібностей є внутрішній інтерес до певного виду діяльності, якесь незрозуміле і для самої людини, а інколи й для інших уважне ставлення до деяких предметів або дій усупереч необхідності виконувати інші. Тому з погляду діагностики показниками творчих здібностей є:

уподобання;

інтерес до певного виду предметів або об’єктів і дії з ними;

значна увага до певного кола об’єктів;

нехтування іншими об’єктами;

оригінальний підхід до стандартних завдань;

намагання змінювати, реконструювати ці об’єкти.

Ступінь індивідуального розвитку творчих здібностей або їхній індивідуальний рівень – досить складне явище з погляду прояву творчості. Але попри всі складнощі, які пов’язані з визначенням міри здібностей, можна вказати особливості творчості:

енергетично-емоційні показники особистості;

сила зосередження й уваги у процесі сприймання;

високі показники сенсорних або мовних процесів;

внутрішня зосередженість і «неувага» до того, що відбувається навколо.

Творчий процес триває у часі та просторі, він спирається на систему психічних рис, які забезпечують його перелік:

сприймання – увагу;

мислення – уяву.

Вважається, що висока сенсорна чутливість – один із показників певних творчих здібностей. Індивідуально це можуть бути і моторні здібності – моторні навички, здатність регулювати й контролювати дії. Сенсорні процеси – це база, на якій базується творче мислення.

Другою складовою творчого процесу є система мислення – уяву. Ми маємо на увазі творче (дивергентне) мислення і творчу уяву. Саме ці процеси забезпечують створення нового, нестандартного у формі ідеї чи продукту, відкриття і виноходу чи конструкції. Показниками творчої діяльності є:

творча уява і творче сприймання;

переважання дивергентного мислення над конвергентним;

переважання творчої уяви над репродуктивною;

стиль розуміння творчого завдання.

Четверта складова творчості – творча особистість. Це найваріативніший компонент творчості: адже скільки продуктів творчості – стільки й творців.

Існують