Управління процесом створення спільних бізнес - інкубаторів в сучасних умовах функціонування ринкової економіки

Зараз під бізнесом-консультуванням в усьому світі розуміється забезпечення клієнта спеціалізованим досвідом, змістом, поводженням, професійними чи навичками іншими ресурсами, що допомагають йому в оптимізації сформованого на підприємстві(організації) фінансово-економічного стану в рамках діючої нормативно-законодавчої бази Фактично, консультант надає організації-клієнту додаткову цінність в одній чи більш областях.

Послуги по бізнесу-консультуванню прийнято поділяти на наступні групи:

Управлінське консультування - послуги по загальних питаннях керування, такі як:

•розробка стратегії;

•маркетинг і керування маркетингом і збутом;

•керування виробництвом;

•керування кадровими і трудовими ресурсами і їхній розвиток;

•екологія і безпека праці,

•структура керування;

•аналіз ринку.

Фінансове консультування:

•послуги з питань бухобліку й аудита,

•оцінки майна, бізнесу, ризиків, майнових і немайнових прав;

•операцій з цінними паперами;

•розробки фінансової стратегії;

•оцінки фінансових результатів діяльності;.

•керування фондами й інвестиціями;

•оптимізації витрат і системи фінансового обліку;

•розрахунку ефективності окремих проектів.

Юридичне консультування:

•послуги з питань, зв'язаним з юридичними аспектами оподатковування;

•створення, реєстрації і реорганізації підприємств;

•зовнішньоекономічної діяльності;

•патентування і ліцензування;

•повернення боргів, банкрутства і т.п.

Крім того, в окремі чи групи підгрупи іноді виділяють специфічні види професійного консультування - по комп'ютеризації і програмуванню, оцінці власності, міжнародної діяльності і контрактингу, а також ряд інших напрямків. Консультування - незалежна служба. Консультант повинний мати можливість оцінювати будь-яку ситуацію, говорити правду і пропонувати чесні й об'єктивні рекомендації щодо того, що варто робити клієнту, не задумуючись про те, як це могло б уплинути на його власні інтереси. Це відчуження має багато аспектів і може бути, у ряді випадків, дуже делікатною справою

Фінансова незалежність означає, що консультант не будує оплату своєї праці на фінансових результатах дій клієнта, наприклад, чи закупить той визначений вид устаткування. Бажання вести надалі справи з тим же клієнтом не повинне впливати на об'єктивність ради, що дається стосовно до поточного завданню. Адміністративна незалежність має на увазі, що консультант не підлеглий клієнту і на нього не поширюються адміністративні розпорядження останнього.

Політична незалежність означає, що ні керівництво організації-замовника, ні її службовці не можуть неофіційно впливати на консультанта, використовуючи політичну владу і зв'язки, членство в політичній партії й аналогічні способи впливу.

Емоційна незалежність означає, що консультант зберігає свою відчуженість, незалежно від дружніх чи інших почуттів, що можуть існувати із самого чи початку розвиватися в ході виконання завдання.

Консультант повинний бути скоріше "універсалом", чим фахівцем. Саме собою зрозуміло, що йому потрібна професійна підготовка і значна кваліфікація у відношенні принципів керування. Роль консультанта стає складніше, тому що його основний обов'язок - підвищити кваліфікацію керівника й інших облич, що беруть участь у керівництві підприємством і, у той же час, від нього очікують реальних практичних рекомендацій з рішень широкого кола конкретних проблем.

У своїй роботі консалтингові фірми застосовують наступні методи:

*проблемний підхід - спрямований на рішення окремо узятих проблем діяльності фірми-клієнта і її працівників (етапи: діагностика – проектування оптимального стану - визначення ступеня відхилення існуючого стану від оптимального - коректування діяльності фірми-клієнта);

*міжособистісний підхід - здійснення безособистих контактів, конструювання "комфортного клімату";

*управлінська сітка - загальне коректування системи керування (включає шістьох етапів: перші три присвячені проблемам комунікацій, четвертий - стратегії планування, п'ятий - упровадженню нововведень, шостий - оцінці і критичному аналізу досягнутих результатів)

У самому процесі консультування варто виділити чотири етапи: виявлення реального стану справ, постановка "діагнозу", вибір шляхів (набору засобів), що допоможуть налагодити справа, знайти компроміс; діловий моніторинг виробничої і комерційної діяльності; постійна готовність здійснити консалтинг (за умови строгої конфіденційності).

По виду послуг, що робляться, консультанти поділяються на:

"пожежників", що мають справа з гострими проблемами, що діють оперативно й ініціативно;

"лікарів", здатних на основі аналітико-синтетичної обробки інформації розпізнати наближення кризових явищ і знайти шляху їхнього запобігання;

"модераторів", що ініціюють творчу активність фахівців фірми клієнта і напрямних її на рішення конкретної проблеми, ліквідацію "вузького місця", "білої плями". {16}

Тенденції 

В даний час в усьому світі спостерігається стійкий ріст попиту на послуги консалтингових фірм. Він обумовлений зростанням складності керування, підвищенням комерційного і технічного ризику, ефективністю дій конкурентів, необхідністю одержання критичної оцінки незалежним висококваліфікованим фахівцем з удосконалювання діяльності з метою підвищення її ефективності.

Поряд з величезним числом невеликих консалтингових фірм, створюються гігантські інформаційно-консалтингові корпорації, чиї капітали обчислюються мільярдами доларів. Прикладами таких компаній можуть служити Daliot&Touch Tohmatsu International, Artur Andersen&Co SC, Price Waterhouse, Coopers&Lybrand, Ernst&Young, DR. Wieselhuber&Partner, Mazar Ukraine. Для споживачів важливо, що ці фірми не тільки консультують, але і фінансово відповідають за результати своєї роботи. {15}

На відміну від закордонного ринку, що формували консультаційний ринок "знизу" - через вимоги бізнесменів мати незалежних експертів, консалтинг в Україні багато в чому був обумовлений первісної